Тематичне дослідження 09 – Покинутий проект / Стабільно: меморіал на масовому похованні у Рудках

This page is also available in English.

Вступ

Меморіальна плита та лапідарій, що видніються крізь кущі та дерева у 2017 р. Фото © ЄСР.

Ця сторінка підсумовує та аналізує колишній проект щодо меморіалу на місці єврейського поховання на півночі Рудок у Самбірському районі Львівської області на заході України. Пам’ятник зібрано з єврейських надгробків, які було забрано з двох єврейських кладовищ Рудок під час чи після Другої світової війни, згодом – відновлено та вбудовано у меморіальну стіну як частину комплексу пам’ятників, сконструйованих уцілілими у Голокості та нащадками єврейських сімей, які раніше емігрували. Початково пам’ятник добре організували, але склали без міцної основи, а брак загального догляду, зокрема підрізання й очищення дикої рослинності, впродовж наступних трьох десятиліть призвів до занепаду та розпаду більшості зібраних елементів на місці масового поховання. Донедавна пам’ятник й місце були занедбаними; з 2017 р. місцевий активіст з історії та спадщини спробував підвищити впізнаваність місця, розчистити рослинність та відремонтувати і підтримувати пам’ятник, однак проект не одержав залучення місцевої громади чи євреїв діаспори, і досі не має адміністрування та фінансування.

Ця сторінка задумана як джерело для проектів з єврейських кладовищ, що зараз перебувають на стадіях планування, на заході України та за межами, зокрема на місцях, де відсутні серйозні ризики неминучої шкоди. Відразу після короткого опису місць матеріал, поданий нижче, описує теперішній статус місць разом зі списком відомих проблем і поточних ризиків. Також для порівняння коротко згадуються пов’язані місця як на заході України, так в інших країнах Європи. Внизу сторінки подані посилання на документацію і додаткову довідкову інформацію про місця поховань.

Прочитайте огляд тематичних досліджень вибраних проектів на єврейських місцях поховання у Західній Україні.

Надгробки та лапідарій, що впали та сповзли зі схилу у 2017 р. Фото © ЄСР.

Підсумок проекту

Залишки меморіалу з квадратної колони 1944 р., загублені у заростах у 2017 р. Фото © ЄСР.

Вид проекту: ремонт або реконструкція та підтримка раннього меморіалу, встановленого після незалежності, присвяченого зруйнованим єврейським громадам Рудок та Комарно, яких вбито та поховано у спільній могилі на місці під час Голокосту.
Локація та вид місця: єврейське масове поховання, приблизно 3км на північ від Рудок, Самбірський район, Львівська область, Україна. GPS: 49.67516, 23.51620.
Опис місця: периметр масового поховання не визначений, але, ймовірно, простягається за межі залишків каменів пам’ятника. Площа меморіалу приблизно прямокутної форми, близько 25м завширшки, 10м глибини, охоплює майже 0,02 гектару площі на здебільшого рівній землі поблизу головного автошляху (H13, що з’єднує Самбір зі Львовом) та розташована над крутим схилом до зарослої території зі змішаним використанням, як-от землеробство, кар’єр та збирання деревини.
Власність та зацікавлені сторони: земля, де розташоване місце масового поховання, належить сусідньому селу Вишня. До зацікавлених сторін входять місцеві громадянські спільноти, іноземні нащадки довоєнних єврейських та інших сімей Рудок та Комарно, історики і ті, хто вивчає єврейську культуру.

Складені на купу єврейські надгробки біля пам’ятника на масовому похованні у 2017 р. Фото © ЄСР.

Офіційний статус спадщини: невідомо.
Активісти, що працюють на/біля місця: 1991 р. вцілілими євреями Рудківського ґетто споруджено великий меморіал. Місцевий активіст з історії та спадщини Володимир Когут активно діяв у Рудках та місці масового поховання з 2017 – впродовж 2019 р.р., проте він більше не проживає у цьому районі. З 2019 р. Львівський волонтерський центр (ЛВЦ), проект неприбуткової благодійної організації “Хесед-Ар’є” у Львові, працював разом з паном Когутом, а також “Єврейською спадщиною Рогатина” (ЄСР) та іншими, щоб очистити місце від рослинності та сміття. Контактна інформація ЛВЦ.
Інші активні проекти на місці: Комісія США зі збереження американської спадщини за кордоном обстежила та задокументувала місце масового поховання у 1998 р.; дані з подальшого звіту зараз зберігаються Міжнародною асоціацією єврейських генеалогічних товариств. Організація, що займається дослідженням Голокосту, “Яхад – Ін Унум” взяла інтерв’ю у місцевих свідків вбивств часів війни у Рудках, депортацій в Белжець та вбивств у лісі поза Рудками, що відбулися між 1941 та 1943 р.р. Єврейські нащадки час від час відвідують місце з меморіальними цілями, а інші дослідники відвідували його, аби задокументувати поточний стан.

Аналіз проекту

Прокладаючи шлях до місця крізь дику рослинність у 2017 р. Фото © ЄСР.

Історія місця: значна частина доступної детальної історії єврейських громад Рудок та Комарно та місця масового поховання досліджувалась Володимиром Когутом за час здобуття ним ступеня маґістра історії у Львівському національному університеті ім. І.Франка. Дослідження пана Когута містило огляд текстів та архівних документів єврейських, українських, російських та інших джерел, а також велику кількість нових інтерв’ю з місцевими свідками подій воєнних років та подальшої радянської окупації. Історичне наукове дослідження пана Когута, з яким він захистив свій ступінь, та деякі з його додаткових матеріалів буди надані для цього тематичного дослідження; дивіться розділ з джерелами нижче для цього та інших пов’язаних джерел.

Володимир Когут пояснює елементи на місці меморіалу у 2017 р. Фото © ЄСР.

До Другої світової війни теперішнє місце масового поховання було частиною маєтку, який належав Александру Фредро (1793-1876), польському шляхтичеві, який похваний у Рудках, й іншим із дому Фредро. Під час цього періоду земля, що прилягала до головного шосе Самбір-Львів, включно з ділянкою, відомою як “Бугайчук (or БугайчИк)”, де сьогодні розташоване масове поховання, була частково вкрита лісом, а частково виділялася на випас худоби, яку відправляли на ринки у Відні, Празі та інших країнах Європи.

Євреї складали половину населення Рудок на початку війни та під час початкової радянської окупації з 1939 р. Тоді німецькі війська окупували Рудки з липня 1941 р. до липня 1944 р., заснувавши там єврейське ґетто 1 грудня 1942 р. разом із інтернованими з Рудок та Комарно, кілька днів по тому, як декілька сотень євреїв з кожного з цих міст було депортовано у Белжець.

Вид, що показує найближчий автомобільний під’їзд до місця масового поховання; проїжджа частина – праворуч. Фото © ЄСР.

Події масових вбивств у чи біля Рудок були записані декілька разів у різних локаціях. Перша страта 39 євреїв відбулася у липні 1941 р. на місці за 3км від міста; напрямок не вказується, але відстань співпадає з теперішнім розташуванням меморіалу. Згодом на старому єврейському кладовищі Рудок час від часу траплялися нові страти відповідно до свідчень, записаних 2009 р. організацією “Яхад – Ін Унум”.

Остаточна ліквідація ґетто відбулася 9 квітня 1943 р., коли приблизно 1700 євреїв гнали на місце розстрілів і вбивали над підготовленими ровами. Місце було записане у деяких документах (включно з Книгою праведників Рудок) як “у лісі поблизу Бжезіни”, але більшість місцевого населення досі називає територію, де споруджені пам’ятники, “Бугайчук” (село, яке називалося Бжезіна під час міжвоєнного періоду, а зараз називається Березина, розташоване за 50км від Рубків і навряд є транспортним напрямком).

Після війни та допоки Україна проголосила свою незалежність від СРСР напівлісиста місцевість, прилегла до масового поховання, використовувалася в різних цілях, зокрема як глиняний кар’єр для виробництва цегли. Розкопки глини тривали в напрямку проїжджої частини, поки техніка не виявила людські останки з масового поховання, і розкопки не було припинено. У 1991 р. на цьому місці встановлено великий меморіал; відтоді місця майже не торкалися та рідко відвідували.

Надгробки, які розташовані вертикально на пам’ятнику у 1996 р. та які впали до 2017 р. Фото © Ганна Ґафні та ЄСР.

Поточні особливості місця/на місці: основна дорога H13 проходить за 60~70м на південь від пам’ятника, а вздовж дороги пролягає неглибока канава. Досить рівна ділянка на північ від дороги зрізана крутим схилом вниз (край глиняного кар’єру) біля північного периметра пам’ятника; деякі вертикальні єврейські надгробки, які складають задню стіну пам’ятника, впали назад і вниз по схилу. Інші надгробки залишаються стояти вертикально, а два ряди надгробків, cпочатку розміщених горизонтально перед задньою стінкою, залишаються на місці. Також збереглася велика горизонтальна меморіальна дошка, а також частина меморіалу з квадратної колони. Вся ділянка пам’ятника та прилегла до нього земля вкрита густим поростом диких дерев, кущів і трав, за винятком тих місць, де нещодавня проектна робота розчистила територію навколо пам’ятника.

З Книги праведників Рудок: “Ганна Гох біля пам’ятника на масовому поховані у селі Бжезіна
у 1944 р.”.

Деталі проекту: Книга праведників Рудок містить фото жінки, яка стоїть поруч з меморіальною колоною квадратної форми з бетону, спорудженої на місці масового поховання у 1944 р. (тобто після відступу німців), відповідно до підпису івритом. Подробиць про пізніший та значно більший проект меморіалу мало, здебільшого вони почерпнуті зі сторінки JewishGen KehilaLinks, яка востаннє оновлювалась у 2009 р. Ганною Ґафні та яка показує невеликі фотографії та згадує візит єврейських нащадків. Єврейські надгробки, забрані з старого кладовища у Рудках під час німецької окупації, використовувалися для зміцнення дорожнього полотна навколо та позаду будівлі гестапо у місті. Надгробки були відновлені роками пізніше, коли позаду будівлі розкопали паркувальну ділянку; ці надгробки перемістили з паркувальної ділянки, а тоді на місце масового поховання. Пам’ятник-лапідарій споруджено у 1991 р. на місці масового поховання за ініціативи єврейських уцілілих та нащадків в Ізраїлі, з приблизно 30 надгробками, розташованими вертикально в ряд як проста стіна без розчину на краю піднесеної ділянки, ще два ряди каменів були покладені горизонтально на землю перед стіною (використавши загалом близько 90 надгробків). Навпроти лапідарію була відлита горизонтальна бетонна дощечка, а у верхній частині встановлено велику грифельну дошку, яка вшановувала знищену єврейську громаду. Або у час спорудження лапідарію чи трохи по тому додаткові відновлені єврейські надгробки були складені збоку від місця пам’ятника, очевидно, через брак більш вдалого місця, щоб їх забрати. З часу оригінального спорудження пам’ятника існує одне дуже маленьке фото; на фото можна розгледіти квадратну меморіальну колону 1944 р., без основи та загостреної шапки.

Меморіальне місце після завершення будівництва великого пам’ятника у 1991 р.
Фото © Ганна Ґафні.

1996 р. єврейські нащадки організували візит до Рудок, щоб повторно освятити меморіальне місце. Фото з цього візиту, п’ять років після спорудження пам’ятників, показують, що рослинність вже проростала між горизонтальними надгробками, а деякі з вертикальних надгробків впали. Меморіалу 1944 р. у формі колони не було видно на кількох доступних фото.

У 2017 р., працюючи для дослідження та документування єврейської історії Рудок та Комарно, Володимир Когут відвідав меморіальне місце та виявив його руйнівний стан; він зобов’язався зробити все, що може, щоб покращити місце. Подальші візити того року підтвердили, що пам’ятники все ще перебували в стані, схожому до 1996 року, однак більше вертикальних надгробків впало, а високі дерева та густа рослинність росли по всьому місцю. Плоска плита з меморіальною дошкою та залишки пам’ятника у вигляді литої бетонної колони, зображені у 1991 році, також були присутні у 2017 році, хоча й сильно вкриті рослинністю.

Вигляд на лапідарій, що руйнується, та плиту на місці у 1996 р. Фото © Ганна Ґафні.

У 2019 р. Львівський волонтерський центр (ЛВЦ) залучив кількох своїх волонтерів разом із паном Когутом і двома додатковими волонтерами з “Єврейської спадщини Рогатина” (ЄСР) та використовував бензопилу, щоб зрізати дерева навколо пам’ятників, а також ручні та моторні інструменти, щоб зрізати більш легку рослинність на місці. Зрізана рослинність була забрана з ділянки та утилізована на дні прилеглого схилу. Спроби відновити повалені надгробки не робилося, оскільки волонтерській групі не вистачало інструментів та обладнання для важких робіт з каменю.

Проблеми, що виникли у ході проекту: 2019 року розчищення рослинності пройшло успішно, і ділянку було суттєво очищено від дерев, а також легких і товстих чагарників і трав. Вирубку дерев влаштували так, щоб жоден із фрагментів пам’ятника не зазнав пошкоджень. Для підйому та встановлення впалих вертикальних надгробків знадобиться важке підйомне обладнання та, можливо, механізоване обладнання. Для надійнішого кріплення вертикальних надгробків знадобляться кваліфіковані каменеобробники. Загалом, проект сталого ремонту чи реконструкції вимагатиме інженерних навичок і матеріалів та навичок і матеріалів для консервації каменю, а також довгострокових зобов’язань з боку адміністрації міста Рудки та/або регіональних НУО з питань спадщини, плюс фінансування з кількох місцевих та міжнародних джерел. Пан Когут брав участь у засіданнях круглого столу у регіоні щодо нетворкінгу з питань спадщини та розробив приблизний план для ділянки, а у 2018 р. міська влада Львова нагородила його відзнакою спадщини за працю в Рудках, однак проекту все ще не вистачає місцевого та міжнародного залучення й підтримки.

Волонтери разом із ЛВЦ працюють, щоб розчистити рослинність, що вкриває меморіальне місце у 2019 р. Фото © ЄСР.

Витрати проекту, одноразові та тривалі: наразі нічого не відомо про витрати на встановлення оригінальних пам’ятників на меморіальному місці. Витрати на очищення рослинності в проекті 2019 року, організованому ЛВЦ, були незначними, оскільки вся праця була волонтерською; різнобічні витрати складалися лише з витрат на транспортування волонтерів, а також на паливо та витратні матеріали для моторів.

Поточні ризики для збереження: за відсутності нового проекту реконструкції для переустановлення лапідарію у більш міцну основу великий пам’ятник, споруджений з відновлених єврейських надгробків, продовжуватиме розпадатися, а камені надалі будуть сповзати по прилеглому стрімкому схилі землі. Без активного проекту підтримки пам’ятників і меморіального місця рослинність постійно заростатиме на ділянці, блокуючи доступ і пошкоджуючи пам’ятники. Горизонтальні надгробки, що становлять передню частину лапідарію, перебувають під загрозою пошкодження поверхні від пішохідного руху, тоді як вони частково закриті виноградними лозами, опалим листям і зростаючими мохами, а також від відпадання через коріння рослин знизу. Необхідні регулярні зусилля з очищення рослинності або практичні плани озеленення, щоб замінити дикі рослини повільно зростаючим ґрунтовим покривом або неорганічними шарами, інакше ділянка знову зникне під нестримним зростанням. Місцю не вистачає видимості з дороги, вказівників, щоб ідентифікувати це місце, і додаткових вказівників, щоб пояснити історію місця місцевим жителям і відвідувачам з-за кордону. Якщо місцева громада не зможе залучитися до підтримки та догляду за місцем, оригінальні пам’ятники та їхня меморіальна функція будуть втрачені.

ЛВЦ та інші волонтери розчищають рослинність на меморіальному місці у 2019 р. Фото © ЄСР.

Робота з розчищення рослинності триває на меморіальному місці у 2019 р. Фото © ЄСР.

Меморіальне місце масового поховання у лісі поблизу Ралівки незабаром після розчищення у 2017 р.,
а потім з новим зростанням дикої рослинності лише два роки потому. Фото © ЄСР.

Суміжні проекти у Західній Україні: велика кількість єврейських кладовищ та місць масових поховань на заході України стали практично невидимими через постійний зріст рослинності, брак вказівників з напрямками, розпізнавальних та інформаційних вказівників, а також брак легкого доступу. Деякі пам’ятники, які раніше були споруджені для вшанування пам’яті загиблих та їхніх єврейських громад на цих місцях, продовжують занепадати та розпадатися через відсутність постійного обслуговування та догляду. У лісі поруч із селищем Рудне (Львівська область), гарно збудований пам’ятник на місці масового поховання зазнав відколів та інших легких пошкоджень; місце відоме лише місцевим жителям, оскільки відсутні будь-які знаки його розпізнання, а за стежками, які ведуть до нього, не доглядають. Кам’яні знаки, розташовані прилегло масових поховань у лісі Ралівки біля Самбора (Львівська область) зазнали вандалізму, частково через те, що могили примикають до популярної неформальної зони відпочинку і незважаючи на інформаційний знак на в’їзді до лісу. Деякі єврейські кладовища стають недоступними та практично невидимими через густе дике заростання, допоки не будуть організовані масштабні проекти розчищення; кладовища біля Щирця і Старої Солі слугують прикладами у Львівській області, проте існують й інші приклади по Західній Україні.

Місце єврейського масового поховання біля Славути з меморіалом праворуч. Фото © ЄСР.

Суміжні проекти за межами Західної України: загалом пам’ятники на масових похованнях на єврейських кладовищах потребують більшого догляду та підтримки, ніж пам’ятники на місцях убивств і поховань у лісах, на полях та в інших рідко відвідуваних місцях. На масовому похованні за межами Славути в Хмельницькій області України, наприклад, установлений великий сталевий пам’ятник зараз повільно іржавіє у ландшафті, де, завдяки піщаному ґрунту, мало диких дерев, однак доріжки осідають і трава росте високою, тоді як поблизу викопують пісок для місцевих будівельних проектів. У Клевані в Рівненській області України на колишній синагозі, яку підпалили німці під час війни, убивши євреїв, які опинилися всередині, встановлено скульптурну дошку, однак не розпочато жодного проекту для збереження будівлі навіть у зруйнованому стані, отож зараз як синагога, так і меморіал перебувають під загрозою бути повністю втраченими.

Джерела

Переклад Наталія Курішко.