Путівник: Концепції проекту

This page is also available in English.

Вступ

На наших зустрічах з трьома професорами з архітектури у Національному університеті “Львівська політехніка” 2019 р. з ціллю розпочати діалог задля допомоги нам у вивченні передового досвіду щодо консервації каменю, а також ландшафтного та меморіального дизайну, кожен з трьох експертів наголосив на підкресленні першочергової важливості розробки однієї чи більше загальних концепцій на початку будь-якого нового плану проекту зі спадщини, незалежно від передбачуваного розміру проекту. Чітко сформульована концепція дозволяє лідерам проекту обміркувати та проговорити наміри, продуктивно й ефективно зосередити ресурси, деталізувати й переглянути розробки, а також вибрати й застосувати інформацію, методи, інструменти й матеріали. Концепції (та їх частий перегляд) надають керівництво для управління складністю проектів зі збереження кладовищ та пристосування до неминучих несподіваних проблем. Добре окреслені концепції виокремлюють та уточнюють основні компоненти розробок проектів і способів, як ці компоненти працюють разом. Процес розробки концепції проекту сприяє усвідомленню мотивацій, що керують активістами проекту, та створює можливості для розгляду інших альтернатив, що можуть краще та більш стійко відповідати кінцевим цілям.

Кілька прикладів проектів, підсумованих у розділі з тематичними дослідженнями цього вебсайту, відкрито включають обговорення оригінальних концепцій проекту, хоча ці ідеї часто очевидні у реалізованих елементах проекту, а іноді неявно визначені під час обговорення деталей проекту та проблем, що виникають. Для деяких проектів з місць поховань з періодичною діяльністю, що охоплює роки, як-от розчищення дикої рослинності, нормально, якщо концепції розвиваються з часом – зі зміною фізичних та нематеріальних ландшафтів проекту.

Широта тем, які можуть розповідати про концепції проектів щодо кладовищ, занадто велика для повного вивчення й розгляду будь-яким активістом-практиком проекту. Вибірка друкованих та вебресурсів з потенційною значимістю для концепції щодо збереження й вшанування місця поховання на заході України перелічена та подана з посиланнями на сторінці з джерелами на цьому вебсайті; однак інформаційні ресурси щодо інших етапів проекту можуть також пригодитись під час розробки й оцінки концепцій. Приклади проектів, що обговорені та проілюстровані на усіх сторінках цього вебсайту (зокрема у цьому вступному розділі, тематичних дослідженнях, переліках місць поховань і більше), можуть бути найкращим джерелом для продукування ідей щодо нових планів й розробок, а також для заохочення до перших кроків у розробці концепцій.

Зауважте, що багато концептуальної літератури про спадщину не звертається конкретно до єврейських місць поховань у Європі, проте таки дуже сильно стосується проблем лідерів й волонтерів проекту для багатьох типових проектів, які проводитимуться на заході України. Однак зазвичай також варто брати до уваги унікальну культуру та історію єврейських громад у регіоні перед та під час Другої світової війни як частину загальних концепцій створення й управління проектами на спільних місцях спадщини в сучасній Україні.

Елементи концепції проекту

Зразок списку можливих елементів концепції проекту зі спадщини перелічені нижче для розгляду під час розробки концепції для конкретного єврейського місця поховання. Усі ці елементи рекомендовані, але деякі можуть не застосовуватися до певних видів місць чи проектів. Визначення елементів у документованій концепції може бути широким та високорівневим або ж конкретним і деталізованим, залежно від зрілості загального плану проекту:

• чіткий виклад обов’язкових тем та цілей – як матеріальних, так і нематеріальних
• ідентифікація права власності на місце та зацікавлених у ньому сторін
• ідентифікація “авдиторії” для проекту
• пояснення використання символізму, матеріалів, кольорів і текстур для пояснення тем
• стратегія для з’ясування взаємозв’язку між місцем та Голокостом
• розбиття проекту на етапи (покроково у часі), якщо це доцільно чи необхідно
• визначення ресурсів для розробки, праці, матеріалів
• план для залучення місцевої громади до розвитку і сталої підтримки
• оцінка кошторису та план для фінансування робіт плюс постійне обслуговування
• стратегія для комунікації як про проект, так і про спадщину, на місці та у ширших сферах (включно з вебсайтами та соціальними медіа)

Публічна документація концепцій для проектів з єврейських кладовищ на заході України – рідкість, навіть після завершення (якщо вже не до) проекту. Перегляд тематичних досліджень на цьому сайті показує зовсім кілька з концепціями проектів на вебсайтах активістів чи в інших публічних медіа, окрім тих проектів, які лише оглядають і документують кладовища; до винятків входить проект з огородження периметра і багатоаспектного відновлення. Однак у будівельній галузі та галузі ландшафтної архітектури можна знайти корисні методи документації та повідомлення концепції проекту у тексті та зображеннях; ресурси про кладовища також можна знайти на цьому вебсайті серед джерел для ландшафтного планування, розробки та догляду.

Ця сторінка не обговорює детально кожен із запропонованих компонентів концепції; натомість ми нижче виокремлюємо декілька ключових питань і пунктів, які можуть керувати концепціями проекту. Багато інших пунктів з’являються на вступних сторінках – від попередньої оцінки крізь практичні етапи будівництва до комунікації. Концепції проекту повинні базуватися на ідеях з інших етапів розвитку проекту, особливо тих, що впливають на здійсненність досягнення проекту і довготривалої сталої підтримки результатів. Навіть проекти, які вже розробляють чи переглядають концепції, можуть скористати, взявши до уваги деякі чи усі з цих тем.

Вид самооцінки: що Ви бачите?

Цей вебсайт і його компоненти не розглядають спонукання, що керують людьми створювати й розвивати проекти на єврейських місцях поховань на заході України, а радше механіки дії під цими спонуканнями. Проте ми розуміємо, що емоції можуть підсилюватися перед, під час та після того, як проекти будуть заплановані та втілені та те, що люди дуже особисто сприймають власний зв’язок з цими місцями. Перед тим, як розпочати розробку концепції проекту, може бути корисно зупинитися і поміркувати над передчуттями, які Ви вносите у проект, над Вашою емоційною відповіддю на відвідини місця (чи на те, коли Ви бачите його на фото та відео) і Ваші кінцеві мотивації; вони усі впливають на цілі, які Ви ставите до проекту, тому добре усвідомлювати власний психологічний стан, коли Ви збираєте практичні елементи проекту.

Фотографія наверху сторінки (показана знову тут справа – клацніть на зображення, щоб збільшити його) показує частину єврейського кладовища у Рожнятові, невеликому місті в Івано-Франківській області на заході України, станом на початок 2020 р. Якщо Ви ще не стикались з теперішнім станом єврейських місць поховань у регіоні, можливо, варто запитати себе, що Ви бачите, коли вивчаєте це фото і які почуття та імпульси зображення підіймає у Вас, тоді порівняйте Ваші реакції з реакціями інших людей. Допускається широке розмаїття відповідей (сум, шок, ностальгія, злість і навіть романтика через візуальну привабливість руїн) – і жодна з них не є “неправильною”, врахування можливих перспектив може допомогти у розробці концепцій, аби взятися за місце на кшталт Рожнятівського кладовища з якоюсь формою проекту зі “збереження”.

Контекст – критичний: розуміння історичних і культурних сил, що створили, надали форми і трансформували це місце з часу його заснування і до поточного стану, важливе для успіху проекту впродовж довгого періоду, включно з його сприйняттям всередині теперішньої української (неєврейської) громади, а також фізичними й віртуальними відвідувачами місця, включно з іноземними єврейськими нащадками. Навіть без будь-якого “втручання” місце поховання має багато шарів, що перетинаються в історичному й сучасному значеннях: як зібрання століть предків у “домі життя” та пам’яті, як свідчення й символ осквернення та знищення за період Голокосту, як музей мистецтва й поезії під відкритим небом, як паркова земля чи дикий простір для тихого відновлення, як стежка від дому до роботи і більше.

Ніхто досконало не володіє повним спектром станів та викликів єврейських місць поховань на заході України; розголошення та досвід допомагають усім нам розвинути вдячність та реалістичні ідеї щодо способів допомоги. Якщо Ви ще не відвідали декілька кладовищ й масових поховань у регіоні, чудовий вступ до мультикультурного минулого регіону, стану єврейських місць поховань у сучасній Західній Україні, деяких причин такого стану і, що важливо, способів мислення про спадщину, втілену в цих місцях, надає вдумливий нарис, написаний та проілюстрований Крістіаном Германном під час його власних далекосяжних подорожей Східною Галичиною та Північною Буковиною 2013 р. для відвідин єврейської спадщини. Крістіан – ані єврей, ані українець, проте він має проникливий погляд і схильний до роздумів розум, що допомагає іншим бачити й цінувати те, що інакше вони могли б не помітити. Ми роками слідкуємо за його подорожами у його блозі “Зниклий світ”, а також інтенсивно подорожуємо з ним на заході Україні та за межами; Ви побачите його в роботі та приклади його дослідження, фотографії та письма на багатьох сторінках цього вебсайту, оскільки він – цінний ресурс для нашого власного проектного мислення.

Інший чудовий вступ до історії та нещодавнього статусу єврейських місць поховань в Україні з особливим акцентом на те, як саме захід України відрізняється від решти країни, подається на 78 сторінках у збірці вступних нарисів у звіті за 2005 р. Американською комісією з питань збереження спадщини Америки за кордоном про єврейські кладовища, синагоги та місця масових поховань за керівництва дослідження Семюела Ґрубера. Хоча зараз звіту вже понад 15 років і він охоплює країну, яка стрімко змінюється з часу своєї незалежності 1991 р., він та його нариси все ж добре розглядають історичні, соціальні, релігійні та економічні фактори, що вплинули на поточний стан єврейських кладовищ та масових поховань України, а також можливості та перешкоди відвідинам і роботі на цих місцях. Нариси ілюстровані добіркою фотографій місць, зроблених між 1995 р. і 2000 р., включаючи понад третину із заходу України, надаючи буквальні миттєві знімки в часі багатьох місць – корисне джерело для вимірювання прогресу й втрати наступними роками.

Набагато більше фотографій єврейських місць поховань на заході України з нещодавніх років включені на кожній сторінці цього вебсайту; зображення містять “природні” місця (без будь-яких повоєнних проектів зі збереження), завершені проекти, проекти, що тривають, та місця, де проекти розпочаті чи завершені у минулому, але зараз занепадають. Вивчення цих прикладів може надати як контекст, так і розуміння того, що більшість єврейських кладовищ і масових поховань мають спільні характеристики, можливості й випробування з багатьма іншими місцями.

Широке розмаїття реакцій на спадщину в очевидній потребі

Дія під мотивацією зробити щось, аби уповільнити, зупинити або дати задній хід видимому пошкодженню чи псуванню на єврейських місцях поховань може набувати багато матеріальних форм у спектрі, що починається від майже відновлення до керованого розпаду, а також навіть більшого різноманіття нематеріальних форм. Мова культурної спадщини – багата, проте багато людей, як навчених, так і непідготовлених активістів, широко послуговуються термінологією: терміни, як реставрація, відновлення, збереження та консервація мають значення, які частково накладаються та відрізняються у різних контекстах. Багато книг та нарисів, перелічених поміж джерел для концепцій проекту на цьому вебсайті, можуть допомогти встановити рамки для роздумів та спілкування про ідеї, як ті розвинуться.

Деякі з тих самих джерел також порушують дещо нелогічне питання: чи завжди необхідно чи навіть доречно відгукуватися на спадщину у занепаді фізичним проектом “збереження” (чи будь-яким з цих термінів)? Запитуючи по-іншому – коли найкращі реакції зводяться до оглядів, документації, встановлення знаків та освіти?

Ймовірно, міркування про ці питання-“обмеження” дозволять розглянути ширший спектр можливих підходів до єврейських місць поховань на заході України, зокрема деяких, які можуть більш сумісними з економікою, соціальним середовищем і кліматом регіону, що приведе до результатів, які будуть більш стійкими та ефективними щодо цілей проекту.

Один такий підхід – маніфест з філософії дизайну та реалізованих проектів Жоржа Дескомба, швейцарського ландшафтного архітектора, чия робота аналізується у книгах і нарисах Марка Трайба (перегляньте перелік джерел щодо декількох прикладів). Методи і результати Дескомба можна було б описати як мінімалістичні; заголовок однієї з книг Трайба – “Майже нічого не робити” (“Doing Almost Nothing”, видавництво ORO Editions, 2019, цитовано нижче), після примітки в неприхильній рецензії на проект іншим критиком. Однак, як пояснює Трайб, Дескомб “працює більше на манер криміналіста, досліджуючи свідчення того, що колись характеризувало місце, а також свідчення того, що залишається. Його ідеї набувають напрямку та форми з цих ретельних розслідувань, відповіді отримані з історії місця, його природного й архітектурного контексту та теперішніх соціальних, політичних та економічних тисків, які завжди впливають на курс дизайну” (С.16). “Його робочий метод не зосереджується ані на окремому сконструйованому продукті, ані на спробах реставрувати місце до колись існуючого стану” (С.14). “Що важливо, його дизайн проектів передає існуючі умови більш очевидно, утримується від додавання будь-яких непотрібних елементів чи чужорідних місцю умов, розкриває все, що було [природним] ландшафтом та його людськими доповненнями – як природними, так і сконструйованими” (С.14). “Його робота значною мірою психологічна та перцептивна, а також фізична і тактильна” (С.17).

Інший підхід, доречний до певних місць визначається й тестується у книзі Кейтлін ДеСілвей “Керований розпад: спадщина за рамками порятунку” (Видавництво університету Міннесоти, 2017) та інших роботах і відео; перегляньте сторінку з джерелами для концепцій. Як академік і практик зі спадщини з досвідом на історичних та сучасних місцях, що кидають виклики консервації архітектурних елементів, ландшафтів та малих культурних артефактів, ДеСілвей пропонує розглянути співпрацю з природніми процесами розпаду, а не робити проби опиратися їм чи повернути їх назад. Тема керівництва наскрізна у її тезисі: відборі, організації та керівництві, утриманні та розвитку культурної пам’яті, навіть якщо фізичні об’єкти маліють.

Важливо висвітлити, що жоден з цих підходів не є пасивним (чи ледачим, стриманим, фаталістичним чи з поразкою); обидва вивчаються та активно застосовуються у їхньому керуванні місцями, без монументальності чи великих жестів. Багато можуть надати корисну перспективу одному чи більше аспектам концепції проекту у розвитку.

Спільна спадщина: власники, зацікавлені сторони, активісти та сусіди

Ми обговорюємо спільну спадщину тут, оскільки єврейські місця поховань на заході України не “належать” виключно будь-якій одній групі – місцевій чи іноземній, цивільній чи релігійній; з обачним підходом та розважливою групою активістів цей факт може сприяти утриманню та збереженню кладовищ і масових поховань, а також пам’яті громад, які поховані тут.

На вступній сторінці, що розповідає про обстеження місць на цьому вебсайті, розділ про цивільно-правовий статус єврейських місць поховань розглядає різні тири можливих власників і зацікавлених сторін та те, які ці сторони можна ідентифікувати й залучити; інший розділ тієї ж сторінки висвітлює тему сусідніх мешканців та господарств як додаткових сторін, які можуть впливати й зазнають впливу ближніх єврейських місць поховань, проектної роботи та відвідувачів. Для єврейських нащадків та активістів, які, можливо, мають емоційне зацікавлення у місці поховання, важливо визнавати, що місцеві українці також черпають частину своєї ідентичності від цих місць та історії, пов’язаної з ними. Українським мешканцям, які мають фундаментальний інтерес у теперішньому та майбутньому їхніх міст, де присутні єврейські місця поховань, важливо визнати, що у євреїв-відвідувачів можуть бути покоління членів сім’ї, що поховані на цих місцях і такий самий глибокий зв’язок з цією землею, як члени інших віросповідань та етнічних груп мають до власної землі. На цих місцях вдосталь місця для обох, так само як і для спільного цінування переплетеної історії місця.

Постає складне і часто мінливе питання: хто повинен взяти відповідальність за ці місця спадщини? Відповідь різниться, але рідко вказує на місцеве самоврядування чи на місцеві єврейські громади; рівень економіки у сучасній Західній Україні занадто низький, щоб достатньо підтримувати догляд за кладовищами (навіть для більшості релігійної та етнічної групи) і з кількох регіональних єврейських громад жодна не має достатнього великого чи суттєвого членства, щоб зібрати кошти для чогось більшого, ніж невеликі благодійні акції, що постійно підтримуються. Отож питання, яке, мабуть, варто висунути натомість: хто може взяти відповідальність за ці місця спадщини?

Одна ймовірна відповідь надається регіональними кладовищами солдатів іноземних армій часів Першої світової війни, наприклад, численні Османські та Австро-Угорські імперські військові кладовища, що зараз утримуються з фінансуванням та підтримкою турецького та австрійського урядів і спеціально призначеними НУО за співпраці з органами місцевого самоврядування у місцевостях, де кладовища були засновані під час війни. Існують труднощі щодо адаптації цієї моделі для єврейських кладовищ, частково через те, що жодна іноземна країна не несе схожої відповідальності і очевидно через величезну кількість місць. Німеччина взяла на себе значну відповідальність за кладовища, які були пошкоджені, та масові могили, які були створені за час її окупації Центральної та Східної Європи, і забезпечує підтримку для відновлення місць в рамках декількох офіційних програм, які працюють роками; більше інформації перегляньте на вступній сторінці про підтримку та збір коштів. Незважаючи на недосконалу форму моделі кладовищ Першої світової війни, вона все ж зазначає, що існують способи налагодження іноземної-місцевої співпраці для відповідальності та довготривалого догляду за єврейськими місцями поховань.

Огляд успішних і неуспішних проектів зі спадщини на заході України дає зрозуміти, що будь-яка концепція та план для збереження кладовища залежить від співпраці між єврейськими та українськими людьми у різноманітті ролей. Спадщина передбачає успадкування, а для цих місць існують численні спадкоємці; відповідальність прив’язна не стільки до власності, скільки до опіки: хто може та хто дбатиме про місця, якими способами. У праці “Продукування спадщини: політизація архітектурної охорони” (Раутледж, 2020) автори Алан Чендлер і Мікела Паче висвітлюють, як непов’язані історії, які ці різні громади самі розповідають про місце, можуть призвести до взаємовигідних результатів: “Наративи, які містить історичне полотно, можуть допомогти сформувати значущу участь місцевих жителів, надаючи дороговказ для тих, хто орієнтується на подвійне використання минулого для підкріплення майбутнього” (С.iii). “Хранителі спадщини дедалі більше покладаються на підтримку волонтерів чи громади, щоб підкріпити себе та свої «активи»” (С.ix).

Розгляд спільного аспекту спадщини обов’язково поширюється на всі аспекти концепції проекту, поза межі планів та фізичної роботи, а також усі форми комунікації про проект. Візьмемо простий, але важливий приклад, необхідно, щоб графіки праці на місці передбачали релігійні свята як для єврейської, так і для релігійної християнської віри, що означає утримання від роботи на місці не лише по суботах і неділях, але й на головні свята та великі празники кожного з віросповідань – що іноді значно перериває роботу в основні місяці навесні, влітку і восени.

Як нам слід “використовувати” єврейське кладовище на заході України?

Практично жодне з єврейських кладовищ на заході України не використовується активно для теперішніх поховань, багато зараз навіть не розпізнаються як кладовища, а більшість єврейських масових поховань у регіоні мають невідомі межі, без знаків чи меморіальних позначок. Тоді як більшість українців та іноземних євреїв визнають усі ці місця поховань як святу землю в єврейський традиції, існує менше порозуміння щодо способу підходу й використання цих місць для увічнення – як релігійного, так і суспільного. Зрозуміло, що багато людей – євреї та неєвреї – розглядають ці місця з позиції власного культурного виховання й релігійного навчання. На жаль, існують широкі відмінності у цих традиціях й в інтерпретації неписаних “законів” навіть в межах світової єврейської спільноти і можуть траплятися конфлікти щодо релігійних місць і навіть на цих місцях. На щастя, більшість людей визнає головний авторитет місцевих рабинських лідерів, які володіють глибшими знаннями не лише суті релігійного права, а й його ефективного застосування у сучасній Західній Україні.

Зазвичай можливо зберегти та адаптувати єврейське кладовище для численних вигідних цілей, зокрема:

• особистої молитви
• споглядання
• публічної історії та пам’яті
• вшанування цадиків та розміщення квітлів
• розвитку особистої ідентичності та ідентичності громади
• культурної освіти про єврейські перспективи і традиції смерті, трауру і пам’яті
• туризм місцями спадщини

Кілька чи декілька цих можливостей можна зауважити у багатьох завершених проектах, відображених на цьому вебсайті, не лише у розділі з тематичними дослідженням, а й на інших сторінках, зокрема цій.

Висвітлюючи лише один із можливих способів, як євреї та місцева цивільна чи релігійна громада можуть співпрацювати, щоб зберегти кладовище та посилити його використання як культурного й освітнього ресурсу, публікація адміністратора закритої групи “Єврейської спадщини Європи” у фейсбуці згадує три єврейських кладовища у Європі, які зараз також виконують роль музеїв:

• 

  Види на єврейське кладовище і музей Вроцлава. Фото © Muzeum Miejskie Wrocławia.

  Старе єврейське кладовище Вроцлава (Польща) адмініструється як муніципальний “Музей меморіального мистецтва”, що забезпечує фінансування та персонал для збереження, а також історичне дослідження, освіту та екскурсії – що вносить кладовище на стежки культурного туризму та вебсайти для відвідувачів звідусіль.

• Аналогічно, Старе єврейське кладовище Праги (Чеська республіка) управляється “Єврейським музеєм у Празі” з багатьма складовими частинами, за партнерства між містом та єврейськими громадами країни, а також Празькою міською адміністрацією та туристичними офісами, Міністерством культури Чехії та декількома національними й міжнародними єврейськими та іншими організаціями, що уможливлює доступ до кладовища для вивчення і споглядання, а також довгострокового збереження місця та його щільної колекції могил та позначок.
• 

  Лапідарій на кладовищі Шедуви. Фото © А. Балтенас для “Загубленого штетлу”.

  “Загублений штетл” – проект про єврейську культуру та спадщину також управляє Єврейським кладовищем Шедуви (Литва) з планами на музей, що вшановуватиме втрачену єврейську громаду міста та розташовуватиметься через дорогу від кладовища як частина більшого меморіального комплексу. Комплектація музейної виставки – це база даних з епітафіями надгробків з кладовища та ряд інших меморіальних проектів. Проект проводиться литовською НУО “Єврейський меморіальний фонд Шедуви” у співпраці з істориками та професіоналами зі збереження спадщини.

Унікальні можливості для залучення місцевих й іноземних інтересів (єврейських та неєврейських), щоб допомогти у догляді за єврейським місцем поховання і трансформувати його у гостинне місце взаємної поваги, можуть існувати будь-де, де знайдуться кладовища та масові поховання у колись мультикультурному регіоні на заході України. Переваги та обмеження таких спільних проектів спадщини слід розглядати як потенційний міст до стійкого догляду у розвитку будь-якої нової концепції проекту.

Довга тінь Голокосту

Кожен пропонований проект на єврейському місці поховання на заході України повинен зважати, чи та як визнавати і відображати вплив Голокосту на саме місце та на колишню єврейську громаду, яку представляє місце. На масових похованнях Голокост є явним і основним фактором походження місця. На кладовищах, принаймні тих, які у своїх межах не містять ще масові поховання, більшість чи усі поховані померлі не зазнали впливу Голокосту, але певними способами вони також уособлюють членів сім’ї та громади, які були вбиті в інших місцях під час війни та канули в Лету.

Голокост ретельно задокументований і вивчений та залишається важливою темою поточних досліджень і публікацій в академічній та популярній літературі та інших ЗМІ. Місця поховань, мабуть, не ідеальні для опису та навчання про Голокост, але багато активістів проектів, зрозуміло, шукають способи репрезентації злочинів у символізмі та коротких текстах, інкорпорованих у монументах, інформаційних вказівниках і навіть благоустрої. Моделі, у яких відображаються ці постійні нагадування про терор на кладовищі чи масовому похованні, впливатимуть на відвідувачів місця, його сусідів та перехожих – деякі з котрих можуть мати суперечливі знання та розуміння історії часу війни.

Сторінка з джерелами на цьому вебсайті щодо концепцій проекту містить ряд робіт, що знадобляться у формуванні ідей про публічну пам’ять, риторику меморіалів, спадщину та ідентичність, смуток і заспокоєння, пейзажі емоцій та пейзажі споглядань; більше заголовків про деякі з цих тем включені у сторінку з джерелами про ландшафтне планування разом із вебгалереями втілених меморіальних садів та кладовищ. Особлива тривога, викликана Голокостом, оцінена у дослідженнях, що розглядають цю подію разом із іншими прикладами масової травми у числі перелічених нарисах і книгах на цьому вебсайті; мова їхніх заголовків висвітлює складність теми та можливості її вираження: місця болю та сорому, складна історія, складна спадщина, суперечлива пам’ять, оспорювані спогади/спогади, що оспорюються, темні місця, між пам’яттю та історією.

Витрати, сталий розвиток і майбутнє проекту

Можливо, виявиться дуже складно оцінити витрати, пов’язані з проектами спадщини, особливо ті, які вимагають проектування та виготовлення елементів поза сферою компетенції активістів і на віддалених місцях та іноземними мовами. Завершені проекти, навіть з публічною присутністю в Інтернеті, рідко документують витрати з достатніми деталями, звідки могли б почерпнути подальші проекти, що зменшує можливості для підвищення конкуренції та зменшує витрати. Там, де інформація про витрати доступна, вона додається на цьому вебсайті у розділі з тематичними дослідження для деяких з цих прикладів проектів.

Існують кілька інших проектів, які публічно деталізують свої одноразові та/чи щорічні витрати; зазвичай ці проекти проводяться регіональними чи муніципальними органами влади чи НУО, поза межами заходу України. Одним нещодавнім прикладом є щорічний звіт за 2019 р., опублікований TAMUS, Таховським товариством архівів та музеїв, НУО, організованій у регіоні Плзеня Чеської республіки, проте з проектами з єврейських кладовищ по усій країні. Звіт деталізує проектну роботу, що проводилась впродовж 2019 р., та плани на 2020 р., відображає приклади минулих проектів, підсумовує проектні та експлуатаційні витрати (як НУО, що працює з музеями та архівами, дослідження представляє в 10 разів більшу вартість за вартість відновлення кладовища) і наприкінці документу містить корисну довідку з їхнього досвіду про типові витрати на документацію, перевстановлення і повторне тиснення окремих надгробків. Перегляньте сторінку з джерелами про підтримку й фінансування проекту, щоб допомогти з пошуками додаткових порівняльних оцінок витрат, особливо, як вони звітуються у розділі з новинами вебпорталу “Єврейської спадщини Європи”.

Тут наголошуються реалістичні кошториси проекту, оскільки чимало проектів з кладовищ і масових поховань ніколи не перетинають етап “мрії” через недо- чи пере-оцінку коштів, включаючи час добровольців та підрядників для управління та роботи на місці.

Всюди на цьому вебсайті особливий акцент робиться на плануванні сталого розвитку – і він, як ніколи, важливий на етапі концепції проекту. Приклади разових проектів, які швидко згорнулися через нестачу постійного технічного обслуговування та підтримки, включені у тематичні дослідження і навіть для місць поховань з безперервним моніторингом і втручанням звичайний знос і вивітрювання поступово спричинюють занепад як природніх, так і створених людиною елементів, включно з деревами і живоплотами, надгробками і могильними накриттями, огорожами і підпірними стінками, ґрунтопокривними рослинами, воротами, знаками, пам’ятниками та огелями. Після важкої праці, спрямованої на збір коштів для значних проектних установок, кілька лідерів проектів також засновують фонди для постійного збереження у вічності. Щодо цього єврейські місця поховань на заході України не відрізняються від цвинтарів по всьому світу – з аналогічно передбачуваними ефектами, що знову ж висвітлює важливість довготривалої співпраці над концепціями проекту та його плануванням.

Переклад Наталія Курішко.