Тематичне дослідження 12 – огородження периметра: Буське кладовище та масове поховання

This page is also available in English.

Вступ

Два краєвиди з єврейського кладовища Буська перед огородженням, у 2011 та 2017 роках. Фото © ЄСР.

Ця сторінка підсумовує та аналізує проект, під час реалізації якого розробили і збудували огорожу по цілому периметру комплексу, до якого входить єврейське кладовище і єврейське масове поховання часів війни у Буську Буського району Львівської області на заході України. Короткий підсумок про розмір та стиль огорожі разом із фотографіями та записами збудування опубліковані у базі даних на постійному вебсайті у вільному публічному досвіді. Цей проект безпосередньо та опосередковано узгоджується з кількома іншими проектами, якими керують інші особи та організації на цьому ж місці.

Мета цієї сторінки – слугувати довідником для схожих проектів, що перебувають зараз на стадії планування, у Західній Україні чи поза її межами. Відразу після короткого опису місця матеріал, поданий нижче, розповідає про проект та розглядає його ефективність разом із переліком питань, які виникають, приблизними витратами проекту та поточними ризиками. Для порівняння також коротко згадуються суміжні проекти як у Західній Україні, так й у інших місцях Європи. Внизу сторінки подано посилання на документацію проекту, а також на додаткову довідкову інформацію про місце поховання та суміжні проекти.

Прочитайте огляд тематичних досліджень вибраних проектів на єврейських місцях поховання у Західній Україні.

Короткий опис проекту

Завершена огорожа та вхідна брама. Фото © ESJF.

Вид проекту: повне огородження по периметру з воротами, що оточує як історичне єврейське кладовище, так і комплекс з єврейських масових поховань часів війни.
Локація та вид місця: єврейське кладовище у місті Буськ, Буський район, Львівська область, Україна. GPS: 49.96694 24.62718.
Опис місця: периметр кладовища – неправильної форми, близько 620м завдовжки, займає приблизно 1.5га площі на пагорбі зі значним нахилом. Масові поховання прилеглі до кладовища на схилі та до рівнини між пагорбом кладовища і річкою.
Власність та зацікавлені сторони: місце кладовища знаходиться у власності місцевого самоврядування Буська. До зацікавлених сторін входить місцева громада, іноземні нащадки єврейських та інших сімей з Буська довоєнного періоду, історики та ті, хто вивчають єврейську культуру.
Офіційний статус спадщини: невідомо.
Активісти, що працюють на/біля місця: ESJF Європейська ініціатива єврейських кладовищ, неприбуткова організація, заснована у Німеччині з офісами у Києві, Україна.
Інші активні проекти на місці: цифрова документація ділянки кладовища (перегляньте проект ESJF 2019 року); цифрова документація зображень надгробків (перегляньте збірки бази даних Центру єврейського мистецтва за 1991 і 1993); нанесення на карту периметру кладовища (перегляньте проект Центру єврейського мистецтва за 1993 рік); і могил у 2006 році (перегляньте короткий історичний підсумок та підсумок дослідження YIU); школа вивчення ділянки для вилучення, дослідження і документації надгробків для відкритої онлайн-бази даних (перегляньте репортаж ЄГБ за 2019 рік); нерегулярне розчищення та догляд за цвинтарем (міською владою та місцевими людьми, що займаються випасанням худоби).

Вигляд сталевої огорожі та її кріплення. Фото © ЄСР.

Аналіз проекту

Широкий вид бетонної огорожі з внутрішньої сторони кладовища. Фото © ЄСР.

Історія місця: дослідження та обстеження 1998 року, здійснені Йосифом Ґельстоном для Комісії США (зараз – IAJGS Міжнародний проект з єврейських кладовищ), зазначають, що кладовище, ймовірно, було засноване єврейською громадою у XV столітті; найраніше датована мацева, задокументована дослідниками, сягає 1520 року (нібито найстаріший збережений єврейський надгробок в Україні). Під час німецької окупації у Другій світовій війні у 1942 і 1943 роках біля ровів, що викопані поруч із кладовищем, було вбито близько 2000 євреїв з Буська й ближніх сіл, а тоді поховано у цих братських могилах. Після війни поруч із кладовищем розкинувся жилий район; у звіті IAJGS зазначено, що на західному краю цвинтаря були збудовані будинки.

Поточні особливості місця/на місці: під час і/чи після Другої світової війни було забрано чимало надгробків, однак все ще залишаються декілька сотень надгробків – здебільшого на своїх початкових місцях, хоча зараз багато з них перехилені. Вздовж південно-східного краю з цвинтарем межує міська дорога, а невелика річка Солотвина тече на північ від периметру цвинтаря. Внизу крутого схилу біля центру кладовища ростуть численні великі дерева та густі чагарники. Декілька довоєнних піших стежок і ґрунтова дорога все ще перетинають кладовище. На вершині пагорба розташований меморіал Голокосту з чорного мармуру, споруджений у 2004 році; більше жодних позначок немає.

Бетонно-сталевий перехід огорожі у східному кінці. Фото © ESJF.

Деталі проекту: рамки проекту включали обстеження місця, проектування і планування огородження, рабинський огляд, отримання дозволів на конструкцію, придбання матеріалів для огорожі та фундаменту і повне будівництво огорожі по всьому периметру. Оформлення огорожі вздовж межувальної лінії дороги (приблизно 170м) складається зі залитого бетонного фундаменту, порожнистих колон з бетонних блоків з бетонними ковпаками, бетонного блоку і цокольної основи, заповнених поміж колонами, зі звареним і пофарбованим металевим парканом над залитою основою; загальна висота цієї секції зі сторони дороги – приблизно 1.5м. На кожному кінці бетонна секція огорожі приєднана до секційної огорожі (приблизно 450м), виготовленої з важкого оцинкованого сталевого дроту, що оточує цвинтар і йде слідом за нерівною стежкою вверх і вниз за ухилами периметра; сталева огорожа приєднана до сталевих стовпів, вбудованих у залиті бетонні опори, які закріплені в ґрунті. Дві брами, що відчиняються зі сторони дороги, вмонтовані у бетонну огорожу, на одних з них міститься декоративна і знакова Зірка Давида. Широка подвійна брама встановлена внизу схилу на ґрунтовій дорозі, що з’єднує кладовище з полями (і далі – з центром міста). В огорожі створено проміжок без воріт біля пішої стежки на північному кінці кладовища; дивіться нижче.

Проблеми, що виникли у ході проекту: ESJF повідомляє, що під час проекту не виникало жодних незвичних питань порівняно із типовими проектами з огородження з їхнього досвіду, хоча крутий ухил на деяких протяжностях периметру кладовища вимагав пристосування секційної сталевої огорожі та її кріплень, щоб підійти місцевості, а частини цвинтаря потребували значного розчищення від рослинності. Також слід було здійснити певні узгодження з місцевими мешканцями, які живуть навколо кладовища, тому що лише невелика частина мостів над річкою Солотвина, що протікає поруч із кладовищем, доступна сусідам на півдні. Наприклад, впродовж десятиліть піша стежка через кладовище надавала сусідам цвинтаря доступ до пішохідного моста, аби вони могли легко дістатися до ближньої історичної церкви св. Параскеви на півночі; користування пішою стежкою на 800м зменшує додаткову ходьбу для відвідувачів церкви. Задля підтримування прихильності в околиці та запобігання заперечень на муніципальному рівні доступ до стежки був збережений у конструкції та будівлі огорожі.

Місцева жінка прямує до церкви понад річкою через навмисний проміжок в огорожі. Фото © ЄСР.

Витрати проекту, одноразові та тривалі: ESJF не підбивали загальні витрати на обстеження, розробку, будівництво та адміністрування для цього окремого проекту, хоча відома ціна на усі складові елементи та роботу. Оскільки цей проект – частина довгострокового загальноєвропейського проекту з огородження єврейських кладовищ, яким управляє ESJF, деякі витрати на дослідження, інструменти та керівництво – спільні з багатьма іншими проектами в Україні, а отже, менші, ніж для звичайного окремого проекту.

Орієнтовна вартість матеріалів та будівництва (робота) декоративного бетонного стовпа та металевої частини пікету огорожі на одиницю довжини складає приблизно 100$ американських доларів/метр. Вартість матеріалів та роботи для довшої огорожі зі сталевого дроту і стовпу складає приблизно 45$ американських доларів/метр. Зазвичай необхідно додати близько 10% від основних витрат на додаткові на адміністрування, проектування і рабинський огляд. На Буському кладовищі знадобилися додаткові витрати на роботу для розчищення рослинності перед будівництвом, пристосування огорожі зі сталевого дроту до секцій з крутим ухилом і декоративні та службові ворота.

Поточні ризики для збереження: огородження периметру забезпечує чітку візуальну межу кладовища, зменшуючи майбутні ризики несумісного розширення. Огорожа ніяк не змінила стан попередніх питань щодо росту дикої рослинності. Необхідно трохи часу, щоб визначити довговічність огорожі; легкий сталевий матеріал, з якого складається основна частина огорожі, є модульним і його буде легко замінити у разі пошкодження чи втрати секцій; проте секційна конструкція та кріплення також можуть спричинити ризик незаконного демонтажу огорожі та крадіжки задля перепродажу металу. Хоча урни для сміття і переробки цієї околиці, що раніше стояли на землі кладовища, зараз перенесені за огорожу, залишається ризик нагромадження сміття в межах кладовища, якщо урни не збиратимуть та випорожнюватимуть достатньо часто.

Вигляд нижньої брами зсередини та ззовні кладовища. Фото © ЄСР.

Суміжні проекти у Західній Україні: ESJF Європейська ініціатива єврейських кладовищ займається огородженням єврейських кладовищ у Західній Україні з 2015 року як довготривалою програмою, що спонсорується Німеччиною, для захисту кладовищ по Європі; на сьогодні до завершених проектів у Західній Україні входять село Окопи (Тернопільська область), Заболотів (Івано-Франківська область), Кальник (Закарпатська область) і Неполоківці (Чернівецька область). Окремі проекти із загородження були проведені на ряді інших єврейських кладовищ у регіоні впродовж останніх десятиліть, наприклад, на кладовищах у Скала-Подільській (Тернопільська область), Рогатині (Івано-Франківська область), та Іршаві (Закарпатська область).

Суміжні проекти за межами Західної України: ESJF також спорудила огорожі навколо єврейських кладовищ в Україні за межами західного регіону та у шістьох інших європейських країнах, що є частиною їхньої більшої програми. Як приклади можна навести місця у Хмельницькій області України, як Славута, окрім того – Пирятин у Полтавській області, а також Верзерешть у Молдові, Горжовіце у Чеській республіці та Фрамполь у Польщі; ці огорожі складаються з різноманіття матеріалів та розроблені у декількох різних оформленнях. До проектів з огородження, що проводяться іншими організаціями та окремими людьми, входять проекти у Новому Пазарі у Сербії, Лагішині у Білорусі, а кілька років тому – у місті Левоча в Словаччині; часто ці роботи з огородження йдуть в парі з іншими проектами зі збереження на цвинтарі. Кілька місць показують проблеми, що можуть виникнути чи посилитися у результаті огородження, як-от неконтрольований ріст рослинності та вандалізм.

Список посилань

Переклад Наталія Курішко.