Путівник: Вказівники напрямку та інформаційні вказівники

This page is also available in English.

Вступ

Фізичні вказівники необхідні для того, щоб привести відвідувачів до єврейських місць поховань, щоб позначити й ідентифікувати кладовища й масові поховання та щоб надати історичну інформацію про місця та громади, які там поховані. Якщо місце поховання не перебуває під негайною загрозою ерозії чи інших пошкоджень, часто встановлення фізичних знаків – одна з найкорисніших та найменш дорогих опцій проекту для оприявнення та просування єврейського місця як елементу регіональної спільної спадщини.

На жаль, існує зовсім кілька стандартів чи інших направляючих ресурсів для дизайну і розробки вказівників напрямку, розпізнавальних та інформаційних знаків на заході України. Цей серйозний дефіцит очевидний з дуже короткого списку відповідних друкованих та вебджерел, що стосуються вказівників та подані з посиланням на цьому вебсайті, хоча є й декілька корисних ресурсів для дизайну інформаційних таблиць, орієнтації та загальних зовнішніх вказівників зі джерел для чи про інші регіони, що лише трохи стосуються теми.

Позитивним моментом є те, що брак стандартів та законів також означає, що існує зовсім кілька регуляторних обмежень щодо формату, конструкції та встановлення знаків, що позначають єврейські місця поховань. Загалом низька вартість виготовлення та встановлення знаків ще й означає те, що оригінальні знаки можна легко замінити, якщо в майбутньому впроваджуватимуться та застосовуватимуться нові стандарти щодо знаків.

Отож лідери й активісти проектів можуть використовувати існуючі стандарти як орієнтири, але також можуть надихнутися і запозичити ідеї з кількох прикладів на заході України, більшої кількості по країні та численних прикладів у інших місцях Європи та за її межами. Ряд таких прикладів відображено нижче. Дизайн знаків повинен матеріально інтегруватися в ландшафтну роботу на місці, однак ще концептуально з обстеженнями, дизайном меморіалів та комунікаційною роботою. Майже внизу сторінки розміщено коротке обговорення з рекомендаціями для дизайну знаків, матеріалів та встановлення, а також очікувана тривалість придатності фізичних знаків.

Ця сторінка має намір допомогти у розвитку лише встановлених постійних фізичних знаків; для інших форм знаків (наприклад, позначок та інформації на інтернет та паперових картах, мобільних туристичних додатках тощо) перегляньте вступну сторінку про комунікацію на цьому вебсайті.

Дорожні вказівники напрямку

Дорожні вказівники, що скеровують водіїв до місць спадщини, – важливі для їхніх основних цілей допомогти з маршрутними рішеннями та моніторингом маршруту (елементи процесу знаходження шляху). Проте дорожні вказівники напрямку також цінні для попередження мандрівників про наявність цих місць, про які багато людей, які проїжджають місцевістю, можуть нічого не знати заздалегідь. Зовсім кілька єврейських кладовищ і масових поховань на заході України виходять на головні дороги, тому здебільшого дорожні вказівники – необхідні. Зазвичай потрібен більш ніж один знак, щоб зазначити маршрут з головних доріг до місця поховання, зі знаками, розміщеними біля кожного роздоріжжя, де необхідно здійснити зміну напрямку чи ухвалити інше рішення.

Розміри, форми, кольори, символи та типи шрифтів дорожніх знаків стандартизовані та ретельно контролюються в Україні й в інших місцях Європи для безпеки і чіткої комунікації. Однак наразі немає жодних стандартів чи законів, які б діяли на заході України, для знаків, які конкретно скеровують водіїв до місць спадщини. Частини доступних стандартів можна безпосередньо застосувати до проектів з місць поховань, а інші – адаптувати для використання до спадщини, однак відмінності в українських та європейських правилах створюють прогалини та конфлікти, які повинні улагоджувати лідери проектів, розробники знаків та адміністрації місцевого самоврядування.

Джерело, яке найбільш стосується регіону, – це національний стандарт, який називається “Знаки дорожні: Загальні технічні умови; Правила застосування” (перегляньте сторінку з джерелами про вказівники); pdf-версія документа доступна для вільного завантаження. Стандарт – чіткий та конкретний для багатьох видів та особливостей дорожніх знаків і містить 24 символи для різних послуг й місць, але лише один, який придатний для застосування до місць спадщини: символ зі загальної категорії у формі квадрату з петлями для “визначного місця”, що використовується для схожих цілей у принаймні десятьох інших європейських країнах. Кольори знаків обмежуються синім, білим та чорним, лише з кількома позначками й полями зеленого, жовтого чи червоного кольору. Визначається використання змінних іншомовних топонімів. Знаки, що скеровують водіїв до місць спадщини (зокрема, кладовищ), можна розробити з цих вказівок, проте символи, що чітко визначають вид місця, треба придумати.

Ширша загальноєвропейська угода про дизайн дорожніх знаків, підписантом якої є Україна, – це Віденська конвенція про дорожні знаки і сигнали (зазначена на сторінці з джерелами про вказівники і також доступна для вільного завантаження). Охоплюючи як вказівники напрямку, так й інформаційні вказівники (серед багатьох інших видів), конвенція надає нормативне керівництво та технічні умови (у формі тексту), а також репродукції кольору кожного із визначених видів знаків. Дорожній знак категорії F охоплює усі знаки з інформацією, об’єктами та обслуговуванням, однак містить лише 15 видів та символів, жоден з яких не можна застосувати до місць спадщини. Правила дизайну знаків дещо відрізняються від українського національного стандарту формою стрічки, розташуванням символів стосовно тексту і стрілок та іншими деталями. Щодо українського національного стандарту, цю конвенцію можна розширити для застосування для позначення кладовищ, з тим самим підходом адаптації.

Іншим стандартом, який може керувати розробкою тимчасових символів для єврейських місць спадщини та кладовищ, є міжнародний стандарт ISO 7001 “Про графічні символи” – символи з публічною інформацією (перегляньте сторінку з джерелами про вказівники). Цей стандарт можна застосувати до обох – вказівників напрямку та розпізнавальних знаків, він скерований на те, щоб зробити символи на знаках впізнаваними здалеку та зрозумілими, незважаючи на рідну мову глядача. Окрім технічних умов для форми та орієнтації напрямку стрілок, у таблиці наведено шість категорій символів – кожен з декількома чи багатьма визначеними символами. Категорія “туризм, культура та спадщина” зараз не містить жодних прикладів символів спадщини, проте графічний дизайн загальної колекції може допомогти сформувати оригінальний дизайн для інших додатків. Копії стандарту продаються ISO, але в інших місцях можна знайти корисні огляди та підсумки.

Цікаво, що жодне з цих джерел не визначає коричнево-біле забарвлення знака, що застосовується у багатьох національних стандартах і вказівках для історичних пам’ятників та місць спадщини в Європі, а більш загально – для туристичних місць усіх видів (наприклад, у Великій Британії, Німеччині, Швеції та Греції). Хоча коричневий колір далеко не універсальний, він візуально вирізняє ці інформаційні дорожні знаки поміж знаків, призначених для безпеки та контролю дорожнього руху (які майже завжди голубі), та може попередити водіїв, які наближаються, про можливості туризму місцями спадщини по дорозі, навіть до того як символи і текст на знаках стануть розбірливими. Зараз невідомо, чи Україна й інші країни рухатимуться до більшого використання коричневого кольору для позначення місць спадщини у майбутньому, але колір та його асоціації зі спадщиною вже добре зрозумілі багатьом мандрівникам.

На практиці на заході України (та країною) дорожні знаки, що позначають маршрути до єврейських кладовищ і масових поховань чи пов’язаних місць спадщини, значно різняться, не відповідаючи жодному стандарту. Деякі українські приклади, показані тут, містять невеликий знак, що вказує на Караїмське кладовище та історичний християнський храм у місті Галичі (Івано-Франківська область), з коричнево-білим забарвлення, унікальними символами та нестандартними стрілками; знак, що вказує на комплекс масового поховання на північ від Дрогобича (Львівська область),– синьо-білий без символів та зі стрілкою, сформованою знаковим полем (що схоже до Віденської конвенції); пару двомовних знаків, що скеровують водіїв до єврейського кладовища у Болехові (також перегляньте тематичне дослідження 15 на цьому вебсайті), здебільшого з дотриманням українського стандарту зі зворотнім біло-синім забарвленням та без символів; і знак, що позначає меморіал Голокосту у Бахові (Волинська область), з коричнево-білим забарвленням та формою стрілки, що відповідає українському стандарту, але без символу.

В інших місцях Європи знаки для єврейських місць поховань більш-менш узгоджуються з Віденською конвенцію, однак зі значним варіюванням. Серед прикладів набір туристичних знаків у Празі (Чеська республіка), що позначають старе єврейське кладовище та дві синагоги, відповідно до ISO 7001 за стилем та стрілками, але з коричнево-білим забарвленням та використанням нестандартних символів; два вказівники напрямку до єврейської спадщини для місць поблизу Шедуви (Литва) з коричнево-білим забарвленням, національними формами стрілок та Зірками Давида; і двомовні знаки єврейської спадщини, що вказують на єврейське кладовище та меморіал Голокосту у місті Ниш (Сербія), коричнево-білого забарвлення зі стрілками відповідно до ISO 7001, а також нестандартними символами.

Не маючи повних, чітких та послідовних стандартів чи інших джерел, деякі активісти прагнуть запозичити з доступних стандартів та створити розробки, які можуть висувати неофіційні настанови для інших проектів у регіоні. Запропоновані дорожні вказівники напрямку для старого кладовища у Рогатині (Івано-Франківська область) дотримуються Національного стандарту України для розмірів, радіусів кутів, форми стрілок, типу шрифту та двомовного тексту знаків, замінюючи коричневе забарвлення на стандартне синє та додаючи нестандартний символ у формі Зірки Давида. До альтернативних символів для розгляду входить заокруглений силует єврейського надгробка (на відміну від хрестів, які зазвичай використовують для позначення християнських кладовищ) із Зіркою Давида та форма, схожа на надгробок з поширеною абревіацією епітафії мовою іврит, що ідентифікує померлих, – “Тут упокоєний”.

Вказівники напрямку для пішоходів

Вказівники напрямку для позначення піших маршрутів для відвідування єврейських місць поховань повинні масштабуватися та розроблятися конкретно для пішоходів, тобто так, щоб їх можна було розглянути та інтерпретувати на близькій відстані, та встановлюватися на тротуарах і пішохідних стежках. Вказівники напрямку для пішоходів важливі не лише у міських районах, де лініям прямої видимості на заваді стають будівлі, але також у більш віддалених районах, де доступ до місць поховань може потребувати пішохідного маршруту, який на певну відстань відходить від доріг та проторених стежок.

Немає відомих українських чи інших європейських стандартів для пішохідних знаків; виявляється, що зазвичай муніципальні органи влади та/чи туристичні офіси ухвалюють договір для розробки стандартів та пішохідних знаків або ж розробляють власні рекомендації та правила дизайну.

Однак існує чимало прикладів фізичних знаків для пішоходів у більших містечках та містах України, зокрема у західноукраїнських містах Львові, Рогатині та Дрогобичі. Декілька взірців знаків, що призначені для допомоги відвідувачам з розташуванням спадщини у Львові та Рогатині, показані тут. Знаки зазвичай груповані у кластери чи “дерева” на вертикальних стовпах, закріплених на переходах біля перехресть вулиць з великою кількістю туристів або на популярних пішохідних площах, зазначаючи декілька будівель і місць спадщини у трьох чи чотирьох напрямках. Кожен окремий знак на дереві містить двомовну назву елементу спадщини, символ, що представляє вид елементу або іноді його унікальний візуальний профіль, та стрілку, що вказує напрямок пішого маршруту. Знаки послідовно забарвлені у глибокий відтінок коричневого кольору, що контрастує з білим текстом й символами.

Пішохідний знак, розроблений міської владою та туристичним центром Дрогобича (Львівська область), зображає схожі елементу дизайну зі схожою ефективністю. Цей знак – один зі 165, запланованих для другого етапу маркування міською владою, для допомоги та заохочення туризму зі спадщини.

Ідентифікаційні знаки місця

Вказівки щодо допомоги пошуку шляху містять рекомендації щодо розпізнавання пункту призначення у кінці маршруту – по суті, останньому кроці у моніторингу маршруту. Загальний та ефективний підхід до ідентифікації місця використовує схожі чи ідентичні елементи знака на місці – такі ж, що використовуються на знаках з вказівниками, що провадять до місця. Тут показаний зразок із пропозиції для старого єврейського кладовища у Рогатині (Івано-Франківська область); розпізнавальний знак близько відповідає знакові з вказівниками напрямку, показаного вище. До відмінностей в розпізнавальному знаку входять подальші деталі у тексті (епоха заснування кладовища) та додача івриту як третьої мови, однак інші аспекти – форма, символ, тип шрифту та кольори – такі самі, як пропонується для вказівників напрямку.

Навіть там, де не встановлені жодні вказівники напрямку, ті ж стандарти та рекомендації, описані у розділі вище про ті знаки, можуть надати корисну довідкову інформацію для розробки розпізнавальних знаків. Розпізнавальні знаки для кладовищ зазвичай встановлюються на вході до місця чи біля ключової дороги чи перехрестя пішохідних доріжок, що примикають до місця, як тут показано на прикладі Рогатина.

Інший вид фізичного знака може ідентифікувати місця спадщини для пішоходів зі застосування QR-кодів до назви та описати місця у додатку мобільного телефону. Офіційний туристичний офіс міста Львова на заході України створив серію тротуарних позначок, виготовлених з міцної друкованої кераміки, що містять QR-коди з посиланнями на вебсторінки, що ідентифікують та описують елементи міської спадщини, перед якими вони розміщені. Зображення з фейсбук-сторінки туристичного офісу, показані тут, спокушають перехожих дізнатися більше про те, що вони бачать, і узгоджувати свої маршрути зі спланованими пішохідними турами, розробленими туристичним офісом. Схожі підходи можна було б застосувати у багатьох містечках і містах з декількома чи багатьма місцями спадщини, зокрема єврейськими місцями поховань.

Інформаційні знаки

Окрім дуже малої кількості старших людей, місцеві західноукраїнські громади в околиці біля єврейських кладовищ та масових поховань часто знають лише трохи про ці місця поховань, їхню історію та єврейську громаду, до якої вони стосуються. Якщо розташування єврейських місць поховань в основному невідоме, вказівники напрямку та розпізнавальні знаки можуть допомогти. Ресурси, що надають подальшу інформацію про місця – щодо місцевого населення та відвідувачів, які мандрують регіоном, – залежать від різного виду знака, що зазвичай встановлюється на вході до кладовища, огорожі чи позначки межі чи всередині периметру місця; для масових поховань ці знаки зазвичай вбудовані у меморіальну позначку чи встановлені окремо біля чи в межах місця могили, якщо про неї відомо.

Інформаційні знаки на єврейських місцях поховань можуть містити багато видів наповнення, пристосованого до місця, доступне дослідження, матеріали та конструкцію знака та його цільове призначення. До деяких видів наповнення, які можна розглянути для інформаційного знака, належать:

• історія місця поховання (довоєнна, часів війни, повоєнна)
• історія єврейського громади, похованої там
• згадка та пояснення про визначних осіб, похованих там
• карта місця та розташування інших місць єврейської спадщини в околиці
• історичні фотографії з пояснювальним текстом, що стосується місця
• культурна історія (наприклад, символізм надгробків та надписи епітафій)
• підсумок запланованої чи тривалої проектної роботи на місці (так званий проектний “паспорт”)

Для інформаційних знаків загальноприйнято містити текст двома чи більше мовами. У нашій галузі дослідження та проектної роботи українська – найважливіша з цих мов, щоб промовляти до місцевої української громади. Англійська – допоміжна друга мова, не лише задля інформування єврейських нащадків-відвідувачів з англомовних країн, а й як сучасна мова міжнародного спілкування для іноземних відвідувачів з усієї Європи та за межами. Сучасний іврит теж стане у пригоді, щоб долучити відвідувачів з Ізраїлю, а також інших релігійних єврейських відвідувачів, які не читають англійською. Інші мови (наприклад, польська) можуть теж бути корисними, якщо місцеві чи історичні обставини вимагають їх включення або заміни.

Простір для інформації численними мовами зазвичай дуже вузький на знаках практичного розміру і з розмірами шрифтів, які можна прочитати на відкритому повітрі, та надрукований, вигравіруваний чи вирізаний на міцних матеріалах. Деякі знаки, призначені для інформаційних цілей, настільки короткі у поясненні, що радше служать лише для ідентифікації. Добірка тексту та інших матеріалів, які слід додати на знак, повинна визначити пріоритет, що саме лідер проекту та дизайнер знака вважають найбільш важливим чи значущим для місця. Додаткову інформацію у цифрових форматах без обмежень розміру можна включати на вебсторінках та сайтах, на які додані посилання на фізичні знаки на місцях поховань через QR-коди та мобільні додатки; цей підхід вже звичний у більш нещодавньому дизайну знаків.

Зразки встановлених фізичних інформаційних знаків рідкісні на єврейських кладовищах на заході України і трохи численніші на місцях масових поховань. Тематичне дослідження 15 на цьому вебсайті показує два приклади на місцях поховань у Болехові (Івано-Франківська область) та описує третє. Інші приклади на цій сторінці включають багатопанельний історичний та культурний показовий знак на старому єврейському кладовищі у Раві-Руській (Львівська область), а також історичний знак і знак з описом місця на масовому похованні поблизу краю того міста; двомовний меморіальний знак вцілілого на вході до лісу, що оточує масове поховання біля Ралівки (Львівська область) та інший на єврейському кладовищі Старого Самбора (Львівська область); та двомовна версія молитви “Господи милосердний” (El Malei Rachamim), встановлена на монументальному камені разом з меморіальною плитою з радянських часів на пішій стежці, що веде до комплексу масових поховань на північ від Дрогобича (Львівська область).

Поза цим регіоном можна знайти приклади інформаційних знаків, які можуть слугувати взірцями вмісту, дизайну та конструкції на заході України; також можна натрапити на корисні рекомендації на інформаційних знаках на неєврейських місцях спадщини. Тут показано декілька різних видів з комплексу єврейських масових поховань у Бабиному Яру у Києві (Центральна Україна); щільний знак на зруйнованому єврейському кладовищі Лук’янівки (місцевість у Києві); добре продуманий приклад на єврейському кладовищі у Насельську (Польща); інсталяція організацією TAMUS інформаційної панелі для відвідувачів на єврейському кладовищі Поржеєва (Чеська республіка); знак, що представляє елемент дикої природи на місці історичного замку високо вгорі Гірокастра (Албанія) і один з багатьох інформаційних знаків навколо давніх пам’ятників, які зараз виявлені у Дельфах (Греція).

Інші фізичні знаки

Багато інших видів фізичних знаків можна розмістити на чи поруч з місцями єврейських поховань, і ряд також встановлено на кладовищах та масових похованнях довкола заходу України:

• знаки на огелях, що позначають цадиків та членів їхніх сімей, похованих тут, та на символічних огелях, де не може розташовуватися фактична могила
• меморіали Голокосту на кладовищах, які вшановують членів місцевої єврейської спільноти, загублених в інших місцях
• знаки та плити, що вшановують пам’ять названих осіб та сімей
• знаки, що висловлюють вдячність благодійниками проекту з місця поховання чи просять про пожертви для підтримки подальшої роботи
• позначки з числами чи інші знаки, що відповідають елементам пішохідних турів місцем

Тут показано кілька прикладів з більших місць, зокрема комплекс єврейських масових поховань на північ від Дрогобича (Львівська область) та масивне місце масових поховань у Бабиному Яру у Києві (з прилеглим стертим з лиця землі єврейським кладовищем Лук’янівка). Великі місця вбивств і масових поховань потребують значних ресурсів для захисту та вшанування, і, зрозуміло, багато родичів жертв відчувають потребу відновити та увічнити окремі імена з безлічі.

Міркування щодо дизайну для цих інших видів знаків конкретні для призначення та місць встановлення і перебувають поза предметом цього путівника, хоча ідеї та деталі можна адаптувати з прикладів, показаних тут, та зі знаків, зображених у будь-яких місцях на цій сторінці.

Дизайн, матеріали, встановлення та довговічність знаків

Попередні розділи цієї сторінки розглядали зміст та інформаційне оформлення декількох видів знаків, що ведуть до чи розташовані на єврейських місцях поховань. Будь-який завершений дизайн знака повинен містити уточнення щодо матеріалів та монтажу знака та щодо встановлення знака на місці. Виготовлення, монтаж та встановлення знака слід взяти до уваги на початку етапу дизайну, оскільки процес конструкції знака впливатиме на багато елементів дизайну знака, що своєю чергою впливає на його вигляд і зрозумілість.

Простий дизайн знаків можна створити на комп’ютері за допомогою звичайних офісних додатків та/або програм для редагування фотографій, хоча часто колірний простір, який використовується цими додатками, не цілком сумісний з професійними послугами друку та виготовлення знаків; для багатьох простих знаків це не буде серйозною проблемою, а друкарі можуть регулювати кольори відповідно до стандартів чи зразків кольорів. Більш складний дизайн тексту й зображення може створюватися зі застосуванням комп’ютерної верстки (DTP) доступні безкоштовні додатки з відкритим вихідним кодом); ці додатки часто містять загальні компоненти колірної моделі друку, як-от CMYK.

Характеристики кольору синього фону в деяких стандартах дорожніх знаків визначені у цих документах для друку. Коричневий колір, що з’являється у багатьох знаках вказівників напрямку та розпізнавання місця, не стандартизований універсально для використання в Україні, проте можна звертатися до чинних на цей час Європейських норм (Європейських стандартів) для дорожніх знаків і також можна порівняти інші схожі стандарти. EN 12899-1/2007 (Фіксовані вертикальні знаки дорожнього руху – Частина 1: Фіксовані знаки; доступний численними мовами, адаптованими під країну) точно визначає, що коричневий колір на знаках із використанням колірного простору CIE 1931 узгоджується з вісьмома кутовими точками простору допусків у трьох вимірах. Наведені окремі технічні характеристики для фотовідбивних і нефотовідбивних знаків; приблизні точки центру цих допустимих діапазонів з відповідними приблизними перетвореннями на цифрові дисплеї та звичайні технічні характеристики друку є:

Фотовідбивні: xyY = 0.50375 0.39825 6.0
  sRGB = 107, 56, 21, 0
  css = #6B3815
  CMYK 0-100 = 0.000 47.503 80.164 58.131

Нефотовідбивні: xyY = 0.45475 0.37525 9.5
  sRGB =125, 74, 51, 0
  css = #7D4A33
  CMYK 0-100 = 0.000 40.891 59.628 50.925

Для порівняння федеральний стандарт автошляхів США (Код федеральних правил: Заголовок 23, Розділ I, Підрозділ G, Частина 655, Підпункт F: Пристрої контролю дорожнього руху на шляхах системи федеральної допомоги (Federal-Aid) та інших вулицях і автомагістралях) специфікує коричневий колір для туристичних знаків у тих самих координатах колірного простору, що й:

Фотовідбивні: xyY = 0.487 0.3865 6.5
  sRGB = 110, 59, 31, 0
  css = #6E3B1F
  CMYK 0-100 = 0.000 46.381 71.623 56.999

Американська специфікація коричневого кольору також надається вище з відповідними перетвореннями в інші формати щодо Європейської норми. Стандарт США ще ідентифікує цей коричневий колір як такий, що найбільше відповідає системі колірного коду Pantone 469C (що має дещо різні значення sRGB, css та CMYK).

Кожен з цих стандартів дозволяє значну варіацію в допустимих межах специфікації, так що друкарі можуть легко добирати чи змішувати кольори від своїх постачальників; перегляньте індивідуальні стандарти для повних специфікацій. Також у Вікіпедії знаходимо дуже корисну статтю, яка порівнює європейські стандарти дорожніх знаків, що візуально контрастує зі зазначеними ними коричневими кольорами для “туристичних” знаків.

EN 12899-1/2007 також визначає велику кількість інших фізичних вимог до дорожніх знаків, але стандарт призначений для тестування та перевірки, тому не містить рекомендацій щодо конструкції чи уточнень щодо матеріалів, розмірів та виготовлення; його не можна застосовувати як “рецепт” для дизайну, збирання чи встановлення знаків.

Звісно, рекомендації для створення вказівників напрямку та розпізнавальних знаків можна дізнатися, вивчаючи аналогічні знаки у місцевому регіоні, зокрема ті, які створені та встановлені офіційними дорожніми бригадами на національному чи регіональному рівні. Муніципальні ради також можуть надавати поради щодо відповідних підрядників для виготовлення знаків та опор та можуть мати відповідні взірці характеристик знака для довідки. Аналогічно, вказівки для фізичного проектування та конструкції інформаційних знаків, ймовірно, найкраще вивчати від комерційних виробників знаків; доведення до дискусії концепції та наповнення зображення з одним чи більше комерційними друкарями чи виробниками знаків може надати інформацію про відомі хороші особливості дизайну та привести до корисного партнерства. Тут на фотографіях показані деякі приклади конструкції знаків.

Міцність усіх матеріалів та встановлення компонентів – дуже важлива заувага у будь-якому дизайні знаків. Усім встановленим на поховальних місцях знакам слід залишатися цілими та читабельними, незважаючи на цілорічні погодні цикли (які можуть бути суворими на заході України), а також незначні аварії та звичайний вандалізм. Виробники знаків зазвичай не гарантуватимуть терміну служби зовнішнього знака та його монтажу після одного чи двох років, хоча активісти проектів часто сподіваються, що знак прослужить багато десятиліть. Деякі знаки таки служать понад 10 років (зокрема, якщо вони збудовані з алюмінію чи алюмінієвих шаруватих композитних матеріалів з припеченими фарбованими покриттями), однак краще заздалегідь планувати оновлення чи заміну та ретельно підбирати матеріали, включаючи чорнила, стійкі до ультрафіолетового випромінювання та захисні покриття. Один підхід до продовження терміну служіння інформаційних знаків, про використання якого на заході України нам невідомо, застосовується Міністерством культури та туризму Греції на багатьох зовнішніх археологічних місцях: друкований керамічний щит, прикріплений до бетонної основи та опори стовпа. Процес друку дозволяє вибіркове використання кольору, чітку роздільну здатність тексту та лінійну графіку, а також напівтоновані нанесені фотографії, що надає високу щільність інформації з дуже міцним покриттям, як показано на зображеннях на цій сторінці.

Крадіжка металевих знаків (а також металевих опор) – постійна проблема на заході України, оскільки метал – цінний ресурс для перепродажу в економічно пригніченому регіоні. Тоді як знаки, виготовлені, наприклад, з алюмінію, особливо стійкі до регіональної погоди, кріплення цих знаків до їхніх рам та опор і закріплення цих опор у землю чи інші структури слід робити якомога міцнішим та стійким до крадіжок. Також розумно забезпечити добру документацію усіх технічних характеристик та конструкції знака, щоб знаки можна було замінити при потребі.

Як і будь-де, звичайний вандалізм знаків (графіті, інші позначки та інші пошкодження) – рутинна прикрість на заході України, а у деяких випадках – постійна та перешкоджаюча; щодо крадіжки, у планах та бюджетах проектів рекомендується поправка для періодичної заміни панелей знака. Крім навмисних пошкоджень і втрат, до інших причин модифікації знака входять зміни URL-адрес для вебсторінок з додатковою інформацією про місця поховань та пов’язаними єврейськими громадами; для друкованих знаків можуть стати необхідними наліпки з оновленими QR-кодами, а також інші зміни для гравірованих чи різьблених знаків.

Витрати на виготовлення та встановлення знаків можуть широко варіюватися залежно від розміру та обраних матеріалів та обробки. Один проект інформаційного знака для алюмінієвої сандвіч-панелі розміром 1,5м на 1,0м з нанесеним вініловим покриттям, вставлену в оцинковану та пофарбовану сталеву раму швелера та встановлену на оцинкованих та пофарбованих стовпах сталевих труб, які були закріплені в бетоні, коштував приблизно 600 американських доларів для друку, монтажу та встановлення; розміщення та дизайн наповнення інформаційного знака склали окрему вартість (яку в основному покрили волонтери у цьому випадку). Разом із визначенням та вивченням більшої кількості проектів зі знаків для цього вебсайту ми оновлюватимемо цю інформацію конкретними деталями та витратами.

Переклад Наталія Курішко.