Тематичне дослідження 18 – Активний проект відсутній / Стабільний стан: Свірзькі кладовища

This page is also available in English.

Вступ

Ця сторінка підсумовує та аналізує пару місць єврейських кладовищ на заході України, на яких не відбувається жодних активних проектів, але також на даний час цим місцям не загрожує пошкодження чи руйнування (ерозією, забудовою на місці чи іншими постійними змінами). Два кладовища знаходяться у Свіржі у Перемишлянському районі Львівської області – у селі, більш відомому своїм замком, укріпленій садибі, що датується XV століттям, а зараз частково реставрується.

Ця сторінка задумана як джерело для проектів з єврейських кладовищ, що зараз перебувають на стадіях планування, на заході України та за межами, зокрема на місцях, де відсутні серйозні ризики неминучої шкоди. Відразу після короткого опису місць матеріал, поданий нижче, описує теперішній статус місць разом зі списком відомих проблем і поточних ризиків. Також для порівняння коротко згадуються пов’язані місця як на заході України, так в інших країнах Європи. Внизу сторінки подані посилання на документацію і додаткову довідкову інформацію про місця поховань.

Прочитайте огляд тематичних досліджень вибраних проектів на єврейських місцях поховання у Західній Україні.

Старе єврейське кладовище Свіржа (червоні стрілки) на кадастровій карті 1845 року і на сучасному супутниковому зображенні.
Карта люб’язно надана ЦДІАЛом і організацією “Ґешер Ґаліція”; супутникові знімки © CNES/Airbus, Maxar Technologies, і Google.

Підсумок проекту

Вид проекту: ніякий: тут здійснюється огляд лише статусу і ризиків.
Локація та вид місця: єврейські цвинтарі Свіржа, Перемишлянський район, Львівська область. GPS-координати: 49.64742, 24.43903 і 49.64787, 24.43086.
Опис місця: периметр старого кладовища – неправильної форми, приблизно 220м завдовжки, займає близько 0,30га площі на пагорбі з пологим схилом. Периметр нового кладовища – прямокутний, приблизно 180м завдовжки, займає близько 0,20га площі на пагорбі з пологим схилом.
Власність та зацікавлені сторони: відповідно до дослідження Комісії США (зараз – IAJGS), старе кладовище знаходиться у приватній власності мешканця села, тоді як місце нового кладовище – у власності місцевого самоврядування Свіржа. До зацікавлених сторін входить місцева громада, іноземні нащадки єврейських та інших сімей зі Свіржа довоєнного періоду, історики та ті, хто вивчають єврейську культуру.
Офіційний статус спадщини: невідомо.
Активісти, що працюють на/біля місця: немає. В обстеженнях комісії США (1998 року) і ESJF (2019 року) ці кладовища були розпізнані, однак про активну чи заплановану дослідницьку або фізичну роботу – невідомо.
Інші активні проекти на місці: немає.

Нове єврейське кладовище Свіржа (червоні стрілки) на кадастровій карті 1845 року і на сучасному супутниковому зображенні.
Карта люб’язно надана ЦДІАЛом і організацією “Ґешер Ґаліція”; супутникові знімки © CNES/Airbus, Maxar Technologies, і Google.

Аналіз проекту

Історія місця: відповідно до дослідження Комісії США (зараз – IAJGS), старе кладовище було засноване у XVII столітті, а поховання відбувалися ще у ХІХ столітті; нове кладовище засноване у другій половині ХІХ століття, а поховання відбувалися ще до Другої світової війни. Два єврейські кладовища зазначені на кадастровій карті з нарисом місцевості австрійської епохи, що датується 1845 роком; хоча нарис географічно неточний, він включає суттєву деталь, що уможливлює співвідношення зображених особливостей і стійких фізичних об’єктів у селі (особливо доріг) настільки, що достатньо точно можна виміряти місця розташувань і розміри.

Поточні особливості місця/на місці: жодне з кладовищ не має огорож чи знаків. В межах периметру обох кладовищ не існує постійних структур. Обидва цвинтарі в основному вкриті сезонними травами, з декількома значними чагарниками і не мають дерев. Частина старого цвинтаря також використовується для вирощення невеликих сільськогосподарських культур (приватне сільське господарство власника землі).

Деталі проекту: на жодному з кладовищ не проводиться активний проект. Випадкове розчищення від рослинності досягається сезонним випасом тварин, за якими доглядають місцеві жителі.

Проблеми, що виникли у ході проекту: немає, оскільки проект – відсутній.

Витрати проекту, одноразові та тривалі: немає, оскільки проект – відсутній.

Поточні ризики для збереження: контроль над рослинністю відбувається за допомогою випасу тварин на обох місцях і через ведення невеликого сільського господарства на старому кладовищі. Хоча одне з місць знаходиться у приватній власності, видається, що жодне з них не перебуває під загрозою зазіхання на житлову забудову, розкопування чи іншої шкоди від несумісного розвитку. Місцевість обох місць підвищена і віддалена від водних шляхів.

Суміжні проекти у Західній Україні: на заході України, особливо у Східній Галичині, існує чимало непозначених й неогороджених єврейських кладовищ – спадщина німецької та радянської окупації та політики під час і після Другої світової війни. Відсутність збережених єврейських громад у регіоні спричинює те, що ці місця значною мірою покинуті та без коштів на охорону й утримання. Хоча деякі кладовища перебувають у важкому становищі (дивіться тематичне дослідження 19 і тематичне дослідження 20), інші – як-от у Свіріжі – не наражаються на значну загрозу, навіть від дикого росту рослинності. До прикладів, задокументованих ESJF, входять кладовища у селі Язловець (Тернопільська область), Більшівцях (Івано-Франківська область), селі Худльово (Закарпатська область).

Суміжні проекти за межами Західної України: схожі історії та схожі сучасні проблеми створили аналогічні занепокоєння щодо цвинтарів у інших місцях в Україні та у сусідніх країнах, особливо у Польщі та Молдові. До прикладів, задокументованих ESJF, входять селище Овідіополь в Одеській області України та село Баймаклія в Молдові.

Панорама старого єврейського кладовища у Свіржі з південної сторони, з відвідин у 2017 році. Фото © ЄСР.

Джерела

Переклад Наталія Курішко.