Путівник: Консервація каменю, документація та догляд

This page is also available in English.

Вступ

Більш, ніж будь-яка інша дисципліна, що стосується збереження кладовищ, консервація каменю – спеціальна галузь, що потребує вивчення, практичного навчання та досвіду, щоб бути ефективною й мінімізувати шкоду для існуючої спадщини. Керівникам та активістам проекту, які прагнуть ремонтувати й захищати надгробки та інші історичні кам’яні елементи, що вціліли на кладовищах, під час догляду слід працювати під проводом визнаних експертів чи залишати цю роботу іншим, які мають необхідні знання та навики. Інформацію, представлену на цій сторінці, найкраще розглядати лише як вступ, хоча ми намагаємось надати спектр корисної інформації у практичному форматі для планування та додаткового дослідження. Активісти зі спадщини, які підходять до своїх перших проектів з надгробків, повинні особливо переглянути застереження та міркування в останньому розділі цієї сторінки, що містить примітки про “те, що не робити” з каменем на кладовищі.

Консервація каменю – все більш активна світова академічна дисципліна, опублікована література демонструє істотний прогрес за останні кілька десятиліть водночас зі значною невизначеністю, яка досі панує у декількох критичних галузях дослідження. Сторінка з джерелами для консервації каменю на цьому вебсайті містить посилання на багато практичних й конкретних ресурсів у форматах книши, статті, вебсторінки та відео; сторінка з даними на цьому вебсайті також описує й зводить у таблиці вибрані фізичні особливості найбільш звичних кам’яних матеріалів, знайдених на єврейських кладовищах на заході України.

Ключові інформаційні ресурси безкоштовно надаються урядом і приватними організаціями з консервації, зокрема Національним центром з питань технології та навчання збереження США (НЦПТНЗ) та Інститутом консервації Ґетті (ІКҐ) – обидва також пропонують періодичні практичні навчальні курси у галузі консервації каменю спадщини (у США та Італії відповідно). Детальний огляд ІКҐ поточного дослідження з консервації каменю (2010; перегляньте сторінку з джерелами) – прекрасний пункт відправлення для дослідження у цій галузі, а відео НЦПТНЗ – корисні наочні демонстрації багатьох ключових завдань. Практичне навчання та досвід також кожного року забезпечує Об’єднання “Маґурич”, невелика польська НУО, яка проводить табори з реставраційної роботи цвинтарних позначок насамперед на сході Польщі та заході України, щодо каменів, знайдених на християнських та єврейських місцях поховань, які зараз відірвані від своїх оригінальних регіональних релігійних громад. Для активістів, які бажають здобути тверду академічну основу у цій дисципліні, в окремих університетах, особливо у Національному університеті “Львівська політехніка” та Центрі архітектурної консервації при Пенсильванському університеті, також доступні потужні теоретичні та практичні навчальні програми з консервації каменю.

У розділах нижче коротко згадується відновлення надгробків та документація, з більш детальним обговоренням оцінки, очищення, поводження, ремонту та переустановлення надгробків. Як зазначено вище, на вебсторінці важко охопити більшість категорій догляду за каменем, тому тут містяться додаткові примітки про конкретні непорозуміння та помилки, які можна уникнути, поки комплексна проектна стратегія щодо консервації каменю ще не визначена. Важливо визнати, що, окрім раптової катастрофи Голокосту та іноді гуртового знищення під час радянської епохи, вплив атмосферних факторів та інше псування кам’яних знаків та монументів на єврейських кладовищах – зазвичай природний та дуже поступовий процес: рідко існує причина для тривоги та негайних дій щодо самих каменів. Підрізання й керування рослинністю, а також періодичне втручання, щоб мінімізувати випадкове пошкодження, переважно візьмуть першість над ремонтами, переустановленням і навіть очищенням надгробків, особливо якщо волонтери й лідери непевні щодо безпечних інструментів, матеріалів та методів для очищення й захисту цінної кам’яної спадщини. Часто найрозумніший підхід – почекати ще один рік і запитати поради.

Відновлення зміщених надгробків

Цей вебсайт націлений надавати настанови й інформацію щодо виявлення, оцінки, догляду, увічнення пам’яті й позначення єврейських місць на заході Україні, зокрема надгробків, які єврейські кладовища у регіоні іноді вміщають (але часто – ні); отже, цей вебпроект насамперед фокусується на власне місцях поховань. Відновлення надгробків, які були зміщені з єврейських кладовищ під час чи після Другої світової війни, не виділяється навмисно окремим етапом у більшості проектних планів, натомість він зазвичай виринає як незаплановане й імпровізоване супутнє завдання до роботи на ділянці, адаптоване у відповідь на дуже різноманітні конкретні обставини початкової крадіжки каменю та нещодавнього виявлення. У той час як цей вебсайт не може надати поглиблених порад щодо відновлення надгробків, можна вивчити деякі настанови з огляду прикладів минулих проектів у регіоні, включно з тематичним дослідження 07 (поточне, довгострокове), тематичним дослідженням 13 (імпровізоване, короткострокове), і тематичним дослідженням 11 (включає переустановлення надгробків). Додаткові та дуже конкретні практичні поради також доступні на сторінці з джерелами про інструменти для відновлення й транспортування зміщених надгробків.

Оцінка фізичного стану надгробків

Перед підготовкою плану консервації та управління каменем для одного чи більше надгробків, чи цвинтарної збірки слід визначити матеріали, з яких були вирізьблені надгробки, та оцінити фізичний стан кожного каменю. Важливо документувати будь-який надгробок, що підлягає обробці, за локацією на кладовищі чи за іншим маркуванням як перед, так і після обробки, як показник ефективності обробки (та у разі первісної помилкової оцінки, яка призводить до пошкодження каменю). Перегляньте розділ нижче про документацію надгробків щодо інформації та рекомендацій.

Визначити конкретні типи, склад та кар’єрне походження надгробків технічно важко і зазвичай це включає лабораторні деструктивні тестування та аналіз, що, однак, не завжди є необхідним перед звичною консерваційною робою з очищення, захисту й ремонту кам’яної спадщини на єврейських кладовищах. У багатьох випадках достатньо визначити основний клас кам’яного матеріалу надгробка та провести польові перевірки цілісності його корпусу та поверхонь через недеструктивні чи мікродеструктивні оцінки на кладовищі чи на місці відновлення.

Визначення базового кам’яного матеріалу: найпростіший та найнадійніший спосіб визначити класифікацію базового матеріалу каменю – запитати професіонала: спеціаліста з консервації, каменяра чи комерційного постачальника каменю. Ці експерти мають і підготовку, і досвід, щоб розподіляти приклади каменю за категоріями складу, зовнішнього вигляду та функціональними характеристиками. Завдяки вказівкам у цій галузі від таких експертів волонтери проектів зі спадщини можуть самі навчитися розпізнавати тонкі візуальні якості найбільш звичних категорій каменю, які можна знайти на єврейських кладовищах на заході України, на око чи з оптичним збільшенням (наприклад, лупою чи ручним мікроскопом):

• 

  Використання USB-мікроскопа для визначення, аналізу та документування типу каменю, написів та фарбувального матеріалу на єврейському надгробку на єврейському кладовищі Баґновка у Білостоці, Польща. Фото © Гейді М. Шпек.

  вапняк: зазвичай від світлого до помірно сірого кольору, іноді відшліфований до рудо-коричневого; відносно тонкої текстури з деяким жилкуванням; ретельний огляд може виявити гранули оболонок і/чи кісток або відбитки від скам’янілих морських тварин

• пісковик: широкий діапазон кольорів включно з улюбленим у регіоні ніжним рожевим; відносно дрібнозернистий без значного жилкування, але іноді з видимими шарами укладання й ламінування
• граніт: може бути від сірого до рожевого, часто з білими й чорними вкрапленнями, а також відбиваючі крупинки слюди; відносно стійкий до подряпин
• мармур: широке розмаїття кольорів; дуже тонкої структури, часто з виразним жилкуванням

візуальний огляд та інвентаризація: окрім визначення матеріалу, слід також коротко – офіційно чи неофіційно – згадати та записати інші видимі особливості надгробка та його фізичного стану. Приклади особливостей для перевірки та запису включають:

• положення, розмір та орієнтацію головної частини: розміщення; виміри; позиція; орієнтація за компасом; однорідність; цілісність
• різьблення на каміннях та тиснення: форма головної частини; лиття; розміри та глибина різьблення; розміри і глибина рельєфу
• пошкодження та/чи псування: наявність, виміри та типи: плям; хімічного знебарвлення; кіптяви, сажі та інших часток; кірок; відколів, отворів; тріщин; розпаду; біологічних організмів; колишніх ремонтів

Багато із цих аспектів стану надгробка можна зафіксувати за допомогою камери, рулетки та простої попередньо надрукованої форми; вступна сторінка до обстеження та її сторінка з джерелами на цьому вебсайті надають ресурси й приклади. Примітки спостережень можуть скористати з використання стандартизованої термінології від Європейського ілюстрованого словника термінів з консервації EwaGlos, на який подається посилання на сторінці з джерелами щодо консервації каменю; терміни подаються англійською мовою з перекладом на 10 інших європейських мов (не включаючи українську мову, але терміни можна перекласти, використовуючи ілюстрації як вказівки). Як зазначено, розділ з документацією нижче на цій сторінці також деталізує настанови й приклади щодо запису культурного вмісту єврейських надгробків.

Тестування на кислотну чутливість: для допомоги у підтвердженні базових категорій кам’яних матеріалів та як попередній тест перед початком очищення й іншої обробки каменів, тестування на кислотну чутливість можна провести на невеликій та непомітній частині надгробка чи уламка, що перебувають під вивченням. Цей тест включає м’які кислоти, які можуть зашкодити людям та каменю; захист й догляд необхідний для обох. Кислота, розведена приблизно до 10% у воді, що складається з оцтової кислоти (безбарвний неароматизований оцет) чи хлоридної кислоти (яку ще називають соляною кислотою), застосовується за допомогою піпетки. Покладіть кілька крапель кислотного розчину на ділянку каменю діаметром приблизно 25мм та спостерігайте за реакцією. Карбонатні породи каменю (вапняк чи мармур) помітно пускатимуть бульбашки чи шипітимуть, коли кислота роз’їдатиме крупинки карбонату кальцію. Кременистий камінь (пісковик чи граніт) реагуватиме трохи або ж зовсім не реагуватиме на кислоту. Коли визначиться реакція каменю, ділянку проведення тесту слід ретельно промити чистою водою для виведення кислоти та будь-яких продуктів реакції.

Оцінка цілісності поверхні: випробування на міцність природного каменю зазвичай зосереджується на камені як на архітектурному матеріалі, тобто під структурними навантаженнями. Оскільки надгробки зазвичай потребують підтримувати лише власну вагу, будь-які значні тріщини та приховані внутрішні дефекту можуть, як правило, оцінюватися простим натисканням на вертикальний камінь чи підняттям одного кінця відновленого каменю чи великого фрагмента. Однак втрата міцності та цілісності надгробків, зазвичай від дії атмосферних умов, впливає на розбірливість надписів та на строк корисного використання каменю як пам’ятного об’єкта. Оцінювання цілісності поверхні шляхом перевірки та випробування слід проводити перед очищенням, зміцненням чи будь-якими ремонтними роботами, аби уникнути пошкодження каменю під час догляду. Деякі з тестувань можна однаково застосовувати після обробки поверхні, щоб визначити ступінь покращення.

Кількість недеструктивних методів оцінки для лабораторного та польового застосування описувались та порівнювались у декількох джерелах про консервацію каменю перелічених на цьому вебсайті. Помічний огляд методів з детальною бібліографією надається Шведським національним інститутом тестувань та досліджень. Порівняно технічні (та дорогі) методи використовують датчики, що працюють з радіолокацією, акустикою та вібрацією, ультразвуком та/або інфрачервоним тепловим зображенням; деякі з методів передбачають м’який удар каменю для стимулювання механічної відповіді. Середнім за вартістю інструментом для польового використання є Молоток Шмідта, який описаний у деяких джерелах. На 12-му Міжнародному конгресі з псування та консервації каменю 2012 р. представлено добрий вступ до чотирьох простих і недорогих методів (тест на краплі води, резонансний покажчик, тест пензликом і тест смужкою), які можна використовувати на місці на кладовищах. Для кожного типу тесту рекомендується набути досвіду, випробовуючи знайомі непошкоджені кам’яні поверхні зі схожих матеріалів та/чи тильні сторони надгробків перед оцінкою різьблених особливостей поверхонь, які можуть бути нездоровими. Хоча ці тести надають певні кількісні та якісні показники цілісності поверхні каменю, на практиці може бути достатньо голими пальцями дослідити та якісно оцінити ділянки на надгробках, які видаються зіпсованими та/чи розсипчастими.

Профілактичні заходи з консервації

Як зазначено у вступі, активні заходи з консервації каменю не рекомендуються, якщо їх не проводять навчені люди, які мають навики і досвід у роботі, зі знанням характеристик місцевих сортів каменю та питань занепаду, притаманних для каменю спадщини на єврейських кладовищах на заході України. Для багатьох проектів з кладовищ непряма запобіжна консервація може бути єдиним практичним і безпечними рішенням у догляді за вцілілими надгробками, однак у всякому разі зменшення екологічних навантажень на надгробки – важливий початковий крок у будь-якому плані консервації. Проте ці запобіжні заходи майже завжди істотно обмежуватимуться практичними, економічними та візуальними проблемами.

Як місця під відкритим небом, що піддаються впливу екстремальних умов температури і вологості довкілля з природні кам’яними знаками, які історично закладені в землі та схильні до атмосферної, та з урахуванням підповерхневої вологи, вітру та хімії ґрунтів, кладовища та їхні надгробки є й завжди були рукотворними меморіальними об’єктами, що неминуче руйнуються з часом. Превентивні консерваційні заходи, що застосовують до кам’яних будівель, навіть їхніх фасадів, рідко підходять кладовищам. Проте усвідомлення домінантних факторів, які впливають на темп занепаду каменю, може запропонувати вибіркові модифікації місця, що, можливо, уповільнять руйнування окремих надгробків чи цілого кладовища.

Вода у всіх своїх станах та з декількох джерел – провідний фактор природного занепаду каменю на єврейських місцях поховань. Зверху опади змочують і можуть насичувати надгробок через усі відкриті сторони, особливо згори, і з цим можна мало що зробити без надмірної зміни візуального вигляду каменю та кладовища. Навіси, встановлені над значними історичними витворами, як-от над старовинними вирізьбленими кам’яними артефактами назовні Національного музею історії України в Києві, показані тут, зменшують кількість опадів дощу, що прямо б’ються об камінь, принаймні частково, але візуально відволікають та неможливі для втілення для понад одного чи кількох надгробків на кладовищі. Огелі, які накривають могили видатних історичних та релігійних вчителів на єврейських кладовищах, іноді можуть надавати цю обмежену форму захисту за потенційно значні витрати та з додаванням нових вимог до технічного обслуговування. Навіси також можуть зменшувати інші навантаження, пов’язані з водою, наприклад, сповільнюючи випаровування води з промоклих надгробків, що піддаються сонячному світлу, даючи більше часу, аби розчинні солі мігрували на поверхню каменю і таким чином обмежували підповерхневі тріщини. Однак необхідний розмір навісу для значного зменшення кожного з цих факторів рідко вважатиметься придатним на кладовищі для більш ніж малої кількості надгробків, якщо й хоча б для якихось.

Знизу вода абсорбується надгробком, вбудованим у ґрунт, що насичений дощами чи таненням снігу, це процес, що розпочався, коли надгробок вперше спорудили десятиліття чи століття тому. Хоча втручання у цей “традиційний” спосіб розпаду видається недоречним, надмірну кількість стоячої води, а особливо протічну поверхневу воду слід перенаправляти і ліквідувати на будь-якому місці поховання, де вона спостерігається. Зазвичай воду можна відвести від могил та їхніх надгробків і меморіалів через неглибокі траншеї, хоча у деяких випадках можуть знадобитися більш значні відновлювальні роботи (французький дренаж чи інше); для більшої кількості інформації перегляньте вступний розділ до ландшафтного планування на цьому вебсайті. Поверхневі та мілководні підземні води також сприяють раптовому та руйнівному розколюванню надгробків під час холодних місяців року, коли промоклий камінь повинен витримувати повторні цикли заморожування-розморожування; важливість управліннями водними ресурсами на кладовищах не можливо перебільшити.

Іншим навантаженням довкілля на надгробки, який можна частково пом’якшити через ландшафтний дизайн, є вплив відвідувачів кладовищ. У деяких випадках можливо візуально позначити бажані пішохідні стежки, які спонукають відвідувачів триматися більш, ніж на відстань витягнутої руки від стоячих та впалих надгробків, щоб зменшити випадковий дотик, тертя та удар до різьблених кам’яних поверхонь. Цей підхід не зупинить увесь людський контакт з надгробками (і, мабуть, не повинен), проте може зменшити знос та забруднення, краще зберігаючи візуальну та меморіальну цінність надгробків.

В інших випадках порада щодо управління рослинністю на ділянці кладовища (яка безперестанку з’являється на цьому вебсайті) залишається важливою як запобіжний консерваційний захід. Окрім зменшення навантаження органічного матеріалу (трави та листя особливо), що примикає до кам’яних поверхонь, вирізання чи витягування великих кущів і дерев усіх розмірів, що вкоренилися поряд з надгробками, може швидко усунути неминучі пошкодження від тиску над та під покриттям ґрунту.

Очищення різьблених природніх кам’яних матеріалів

Надгробки, а особливо їхні передні сторони з надписами та/чи різьбленнями, можна механічно та хімічно очищати, щоб:

• видалити ґрунт і пісок, бруд і пил, живицю з рослин і дерев та пташиний послід
• видалити частинки сажі та хімічно активні відкладення від забруднення повітря
• видалити біоплівки, знищити та видалити біологічні організми, включно з бактеріями, пліснявою, цвіллю, водоростями, мохами та лишайниками
• уповільнити відродження біологічних організмів
• зменшити роздроблення каменю через солі
• зменшити та усунити плями, включно з тими, що від бруду та ґрафіті
• підготувати надгробок до ремонту чи іншої консерваційної роботи

Надгробки можна також очистити, лише щоб “покращити” чи змінити їх вигляд (хоча, строго говорячи, це – не форма консервації та насправді може позбавити надгробок його візуального запису історії), а у деяких випадках – щоб вдосконалити розбірливість надписів на епітафіях.

Критично, аби процес очищення не нашкодив надгробку в коротко- чи довготривалій перспективі; камінь – твердий матеріал, але й делікатний. Очищення може видатися завданням низької кваліфікації, але матеріали й методи повинні вибиратися та управлятися кимось обізнаним і досвідченим, а поточне тестування й оцінка ефективності та ризиків у процесі необхідні для запобігання незворотних пошкоджень. Завжди розумно вдаватися до найбільш поблажливих (найм’якших та найменш абразивних) механічних і хімічних методів очищення та доступних матеріалів для уникнення видалення чи зміни початкової поверхні каменю.

Важлива примітка: багато описаних тут процесів очищення використовують великі кількості води і для них забезпечення достатнього запасу чистої води – найважливіший підготовчий крок у процесі очищення. Також промоклий камінь може бути пошкоджений замерзлою водою; очищення надгробка слід запланувати на день, коли немає загрози морозів вночі чи впродовж декількох наступних після роботи днів. Оскільки кислотні розчини можуть легко розчиняти складові деяких поширених природних кам’яних матеріалів – особливо вапняку – вода, що застосовується для змочування, чищення та промивання надгробків, повинна мати рівень pH, що вимірюється від нейтрального до слаболужного; це можна перевірити тестуванням до початку роботи. Воду, що подається з міських комунальних трубопроводів чи невідомих джерел, також слід перевірити та впевнитися, що вона містить лише низькі концентрації солей та домішок, які, як відомо, пошкоджують чи забруднюють камінь, включаючи залізо та магній.

Передовий досвід з очищення надгробків, як зазначає НЦПТНЗ й інші експерти, подається у книгах, звітах, статтях і відео, що перелічуються на сторінці з джерелами для консервації каменю на цьому вебсайті. Він включає:

використання великої кількості чистої води: рясно просочіть увесь камінь перед нанесенням будь-якого миючого засобу; підтримуйте камінь вологим під час очищення; рясно промийте кожну ділянку каменю після очищення; ретельно промийте камінь після очищення; ніколи не дозволяйте хімічному очищаючому розчину висохнути на камені

використання розпилювача води під низьким тиском: використовуйте флакони з ручним розпилювачем або рюкзак з пульверизаторами; у разі застосування мийники з механічним тиском встановіть тиск нижче 3МПа і тримайте насадку не менш ніж 30см від каменю, обережно перевіривши перед очищенням

використання відповідного хімічного очищаючого розчину: прийнятні рішення включають неіонні засоби для миття, поверхнево-активні речовини, розчинники, а також біоциди, що місять четвертинні амонієві сполуки; використовуйте перевірені засоби для миття, які нешкідливі для каменю; уникайте засоби для чищення на основі солі

використання хімічного очищаючого розчину з нейтральним рівнем pH (чи такого, що підібраний до pH каменю): уникайте сильних кислот (хлоридна кислота, хлороводнева кислота тощо) – навіть мийні засоби з м’якими кислотами, що ефективні для кременистого каменю, як-от піщаник та граніт, можуть нашкодити вапняному каменю, як-от вапняк та мармур; уникайте міцних основ (концентрований аміак, гідроксид натрію, гідроксид кальцію, гідроксид калію)

уникнення рідких відбілювальних розчинів: гіпохлорит натрію (NaClO) та інші розчини відкладають розчинні сольові залишки, що спричиняють довгострокові пошкодження каменю та можуть травити кам’яні поверхні при контакті

підготовку та використання очищувального розчину, як прописано виробником: хімічні очищувачі слід розвести у воді до заданої міцності, застосувати та залишити перебувати на кам’яній поверхні лише настільки, наскільки визначено в інструкціях виробника

тестування очищувального розчину перед використанням: застосуйте хімічний розчин до невеликої зволоженої ділянки за межами гравірованих і різьблених елементів, щоб установити безпеку та сумісність перед очищенням більших і багатих на елементи ділянок

використання м’яких ручних щіток з натуральною чи синтетичною щетиною: пройдіться рукою по поверхні вологого каменю невеликими круговими рухами; уникайте сильного натиску на щітку об камінь; постійно перевіряйте на наявність слабких ділянок; уникайте щіток з металевою щетиною та інструментів з металевими лопатями та наконечниками

уникнення механічних абразивних інструментів: не використовуйте піскоструминні машини, моторизовані шліфувальні машини, дрилі чи точильники з абразивними насадками

очищення кожної поверхні знизу вгору (для вертикальних надгробків): працюйте вгору, щоб мінімізувати смуги від хімічних очищувальних розчинів

використання засобів індивідуального захисту, а також застереження: усі волонтери, які очищають та/чи обробляють камінь, інструменти та матеріали, повинні носити рукавиці та захист для очей чи маски для обличчя і мати доступ до води для частого промивання шкіри та одягу, дотримуватись інструкцій виробників очищувальних розчинів

Хоча розчинний сольовий залишок на порах каменю становить значну загрозу пошкодженню поверхні для матеріалів натурального каменю, карбонат амонію (сам по собі – злегка лужна сіль) може бути помічним, коли його використовують у компресах чи припарках, що застосовуються до лицевої сторони надгробків. Це через те, що карбонат амонію у твердій формі розкладається на аміак та вуглекислий газ – обидва є газами за нормальних температур у довкіллі, тому припаркова паста, що містить карбонат амонію, може витягати інші, шкідливі солі, а потім не залишати власних твердих частинок. Щоб знайти більше інформації, перегляньте лекції про матеріалознавство для архітектурної консервації Інституту консервації Ґетті (Джорджіо Торрака, 2009, с.99).

Додаткові деталі про багато з цих тем можна знайти у розширеному дослідницькому звіті, опублікованому НЦПТНЗ, що провів оцінку понад 30 очищувальних розчинів, а тоді хімічно й фізично протестував 5 найкращих кандидатів як на місцях, так і в лабораторії. Оцінювання зважали на ефективність та ризики для матеріалів каменю у видаленні механічних, хімічних та біологічних забруднень, а також у гальмуванні відновлення біологічних організмів. Тоді як більшість брендованої комерційної продукції, що включена у дослідження, не доступна на заході України, категорії та описи хімічних очищувачів, а також детальні поради придатні безпосередньо до застосування до консерваційної роботи з каменем на цих регіональних кладовищах.

Новий метод очищення каменю з використанням набагато меншої кількості води розроблений консерваторами в галузях мистецтва та архітектури у Національному університеті “Львівська політехніка” (НУ“ЛП”) в Україні та опублікований в списку українських патентів на винахід UA76956U від 2013 р. У процесі водний розчин полівінілацетату (ПВА, тобто звичайний полімерний клей для дерева, а у наступному патенті UA93614U від 2014 р. з додаванням змінної кількості гліцерину) наноситься щіткою на поверхню каменю і при висиханні створює плівку, яку можна зняти з каменю, видаляючи поверхневі забруднення шарами без необхідності укріплення тканинним матеріалом. Цей метод використовує великі макромолекули для обмеження подальшого блокування пор, не так міцно прилипає до каменю та уникає міцних кислотних компонентів деяких суміжних підходів, отож є менш шкідливим як для оригінального, так і очищеного каменю. Цей метод успішно апробований у роботі з каменем на середньовічній наскельній фортеці та державному історико-культурному заповіднику “Тустань” у Львівській області. Метод можна адаптувати, ґрунтуючись на пористості і цілісності оригінального каменю. Одне застереження полягає в тому, що плівку не слід залишати на поверхнях для очищення понад добу, оскільки вона поступово формує сильніші механічні зв’язки з каменем. Щоб отримати більше інформації, зверніться до кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини у НУ“ЛП”.

Альтернативний метод очищення поверхні каменю, що все ще перебуває у розробці, проте вже багатообіцяючий на місцях спадщини у Європі й інших місцях, використовує лазери для вибіркового та чутливого видалення бруду та інших забруднень. Цей метод не використовує води чи розчинників та не вимагає контакту між інструментами та делікатною поверхнею каменю, тому він уникає багатьох невід’ємних ризиків методів, описаних вище, а також проблем, пов’язаних зі стічними водами та хімікатами. Однак очищення лазером має й власні ризики (як для каменю, так і для користувачів) та потребує спеціального навчання й досвіду для безпечного застосування; він також дорогий та певним чином складний у послуговуванні на віддалених місцях, як-от сільські кладовища. Щоб отримати більше інформації та почитати про тематичні дослідження про цей альтернативні підхід до очищення, перегляньте джерела про консервацію каменю на цьому вебсайті.

Ущільнення та захист каменю

Камінь, що є частиною спадщини та піддається впливу довкілля, з часом розпадається, а особливо під впливом води. Розпад проявляється кількома способами; найважливішим для естетичної та документальної цінності надгробка є (зазвичай) поступова втрата різьблених поверхонь, що представляють епітафію, та часто скульптурних символічних елементів, що несуть історичне значення. Поверхневе розпадання каменю призводить до втрати зв’язності каменю, послаблення проти подальшого розпаду та порушення поверхневого зчеплення з глибшим кам’яним стрижнем; консерватори каменю ставляться до цього послабленого каменю як дезінтегрованого, розсипчастого чи незв’язного. Консервація історичних будівель може дозволити заміщення розкладеного каменю на новий відповідний матеріал, однак заміщення – майже ніколи не є розумним варіантом для консервації надгробків. Бажано ущільнювати та зміцнювати зруйновані кам’яні поверхні для уповільнення подальшого розпаду та повної втрати різьблених поверхонь, але, як описано тут, це рідко втілюється практично на історичних єврейських кладовищах.

Впродовж двох століть та все частіше останнім часом консерватори кам’яного мистецтва та архітектури експериментують з розмаїттям зміцнювальних обробок, більшість з яких включає проникаючу рідину, яка заповнює невеликі порожнечі біля поверхні каменю, потім застигає через випаровування розчинника чи хімічну реакцію, щоб замінити втрачений міжзернистий цемент та допомогти відновити частину втраченої міцності матеріалу, перетворюючи зовнішній шар обмеженої глибини на сполуку. Жодна зміцнювальна обробка не може всеосяжно задовольнити потреби проекту зі збереження, особливо на невизначений період часу та водночас уможливлюючи зворотність, коли кращі методи стануть доступними у майбутньому. Зміцнювальні матеріали слід обережно обирати й застосовувати, на кожен окремий випадок з огляду на конкретний(і) тип(и) каменю та умови місця; це завдання краще залишити експертним консерваторам каменю з локальним знанням та довготривалим досвідом. Щонайбільше можна сподіватися на зменшення майбутніх темпів розпаду на період часу – не на ліки від минулих чи майбутніх проблем, та однозначно, не назавжди.

Широка більшість наукової літератури про зміцнення каменю та захист від води зосереджуюється на елементах будівлі чи пам’ятника без контакту із землею; опади дощу та вітру, а також вторинні ефекти розчинних солей – первинні фактори ерозії. Чіткі та детальні пояснення про матеріали, процеси та попередні результати у цій сфері опубліковані у серії лекцій з порадою про відповідне матеріалознавство (Торрака; дивіться сторінку з джерелами про дизайн та ремонт пам’ятників на цьому вебсайті), а також у широкому огляді доступного дослідження станом на 2010 р. (Доне та Прайс) і більш ранньому вичерпному тексті (Асгурст і Даймс; перегляньте сторінку з джерелами про догляд за каменем). Сторінка з джерелами про камінь також містить посилання на велику кількість інших електронних і друкованих книг та наукових статей про методи й матеріали для ущільнення та захисту каменю через просочення. У цьому короткому розділі ми здійснили вибірку-резюме із заувагами про особливі труднощі застосування цих процедур у збереженні кладовищ.

Навіть для зовнішніх кам’яних поверхонь будівель попередні дослідження та огляди тематичних досліджень дають дуже песимістичний погляд на ефективність методів зміцнення. Враховуючи короткострокові переваги, небажані побічні ефекти, довгострокові збиткові ефекти та відсутність зворотності багатьох варіантів обробки, проекти зі збереження кладовищ часто обиратимуть утриматися від навмисних процедур, щоб не займатися неефективною чи навіть шкідливою роботою. Водовідштовхувальні засоби мають ще гірші показники: один широкий огляд десятків окремих обробок на декільком видах каменю показав, що рівень руйнування не змінився або ж погіршився на понад 90% місць, а багато також зазнали додаткових проблем із зовнішнім видом. Засторога, наведена вище на цій сторінці, щодо передування ретельної документації надгробка будь-яким очищувальним процедурам (дивіться інструкції з документації нижче) – навіть більш важлива перед спробою обробки поверхні; у багатьох випадках лише така документація, – мабуть, найкраще, що може зробити проект для наявного каменю.

Однак, з академічної літератури можна взяти декі загальні вказівки, як підсумовано тут:

• 

  М’який зернистий розпад каменю за твердими, крихкими кірками.
  Джерело: Історична Англія.

  зміцнення ефективне лише на поверхнях, що проявляють зернистий розпад, тобто які обсипають дуже дрібні зерна каменю (розміром не більше ніж кілька міліметрів) під легким тиском чи дряпання; там, де присутні легко помітні тріщини, більші відколи чи розділення шарів, мікронаповнення чи клейовий процес зазвичай найкраще підходять для ремонту;

• конкретний вид зміцнення слід підбирати до конкретного типу каменю, а ефективність окремих зміцнювальних засобів переважно не можна передбачити зі спрощених визначень типу каменю, які вживаються тут, наприклад, вапняк проти пісковика;
• повідомляють про деякі успіхи з вапняками з вапняною водою (як зміцнювальний засіб, шпаклівка та укриття), з епоксидними смолами та з акриловими мономерами (хоча це важко ефективно застосувати на місцях);
• повідомляють про деякі успіхи з пісковиками з етиловими силікатами (хоча й нелегко застосувати на місцях), а також силанами та силоксанами (хоча вони загалом нереверсивні, тому часто забороняються консерваторами);
• контроль вологості у камені важливий впродовж обробки, особливо для водовідштовхувальних засобів; більшість застосувань вимагають повністю сухого каменю, інші виграють від попереднього змочування до глибини та контрольованого висушування на поверхні для обмеження глибини проникнення зміцнювального засобу;
• зміцнювальні засоби, які формують тверді та крихкі складені поверхневі шари, можуть швидко і масово зазнати невдачі, якщо вони не проникають повністю до твердої кам’яної серцевини або якщо композитний коефіцієнт теплового розширення погано узгоджується з осердям каменю;
• зміцнювальні засоби на основі органічних компонентів схильні до окислювання під впливом умов довкілля і тоді як вони можуть бути більш гнучкими, ніж інші види обробки, вони, як правило, менш довговічні (та потребують частішої обробки);
• успіх у застосуванні зміцнювальних та водовідштовхувальних засобів значно нижчий у застосуванні назовні (особливо “ворожих оточуючих умов”, звичних для кладовища) порівняно з контрольованими середовищами застосування, наприклад, у музеях; часто важко ретельно контролювати обробки в польових умовах;
• зростаюча волога у будівлях зазвичай перекреслює позитивні наслідки оброки стін у таких застосуваннях; це вказує на фундаментальне питання в обробці традиційних єврейських надгробків на заході України (дивіться нижче); і
• в той час, як деякі підходи до зміцнення каменю понад столітньої давнини і все ще періодично використовуються (з добре відомими обмеженнями та побічними ефектами), сучасні матеріали та методи швидко стають застарілими, оскільки час виявляє їх притаманні недоліки та через розвиток новіших формулювань й процесів; кладовище не повинне ставати лабораторією для експериментів.

Фундаментальне питання, яке слід розглянути перед обробкою вцілілих єврейських надгробків на заході України, – це користь – чи ризик – від “гідроізоляції” поверхні каменю, що може виникати або через застосування зміцнювального засобу, або від вторинного водовідштовхувального засобу. Більшість єврейських надгробків, що все ще стоять на своїх початкових місцях на могилах, вбудовані в ущільнену землю (тобто підтримуються землею), природно вбираючи воду з ґрунту. У надгробку, який не є “герметизований”, ця вода може мігрувати крізь камінь та випаровуватися з його граней. Надгробки, які не підкріплюються землею (наприклад, складені на купу комплекти надгробків – як часто знаходимо на багатьох історичних християнських кладовищах у регіоні, деякі повоєнні пам’ятники, а також уламки єврейських надгробків, відновлені з неправильного використання як будівельних матеріалів та знову використані у меморіалах без контакту із землею), не перебувають обов’язково під ризиком від ґрунтових вод (хоча вони все ж можуть поглинати дощову воду та воду від танення снігу). За цієї причини деякі проекти з реставрації християнських кладовищ навмисно вводять непроникний синтетичний бар’єр між кам’яними знаками та землею – варіант, недоступний для проектів на єврейських кладовищах.

Хоча відштовхування води на поверхні каменю має гіпотетичні переваги, загалом консерватори вважають, що каменю потрібно “дихати”, та спостерігається довга історія неприємних результатів після використання водовідштовхувальних засобів на пористому камені – такому, як-от вапняку і пісковику, які найпоширеніші на єврейських кладовищах на заході України. Мабуть, ідеальною комбінацією був би композитний шар, що переносить водяний випар, але не рідку воду, однак нам не відомо про комерційно доступне покриття для пористого каменю, який поєднує ці якості (одна довідка припускає, що обробки, що формують силіконові покриття, наприклад, силани, можуть зберігати половину початкової проникності каменю для водяного випару, водночас блокуючи рідку воду). Це питання/проблема також стосується покриттів, що застосовуються на єврейських надгробках з інших причин, наприклад, декоративні фарби, які покращують читабельність епітафій чи повертають первісний колір (поліхром має історичний прецедент на галицьких єврейських кладовищах), або для полегшення видаленні графіті.

Ремонт надгробків

Ремонтування надламаних надгробків через повторне прикріплення фрагментів не є звичною проектною діяльністю на регіональних єврейських кладовищах. Найчастіше надгробки знаходять надламаними, а неприкріплені шматки – відокремлені та втрачені, тому ремонт – неможливий. Оскільки надгробки часто “збирали” з єврейських кладовищ для неправильного використання як будівельних матеріалів під час чи після Другої світової війни через розбивання каменів на два чи більше шматків, теперішні проекті з відновлення, як-от тематичні дослідження, посилання на які додано вище, зазвичай знаходять лише уламки (половину чи менше кожного оригінального надгробка), розкидані по місту, а пошуки майже цілих каменів чи відповідних фрагментів рідко успішні. А втім, для деяких проектів виявлено невелику кількість надгробків, зламаних на цвинтарях чи у інших місцях, та з більшістю чи усіма оригінальними фрагментами разом.

Ремонт каменю найкраще довірити досвідченим консерваторам каменю, які знайомі з конкретними матеріалами, середовищами та питаннями, пов’язаними з єврейськими кладовищами на заході України. Умілі каменярі можуть впоратися з цією роботою, якщо вони вивчили проблеми й мають досвід роботи з ремонтом схожих пам’яток спадщини з природного каменю. Лідери проектів з кладовищ, які роздумують над ремонтом одного чи більше надгробків, користатимуть з перегляду ресурсів на сторінці з джерелами для консервації каменю та для меморіалів на цьому вебсайті. Будь-хто, хто вважає цей вид ремонту “простим”, може дізнатися, передивившись зображувальний огляд матеріалів та методів (з проекту про мармурові надгробки на північноамериканському християнському кладовищі), а особливо кілька з багатьох застережень, опублікованих досвідченими практиками й академіками щодо цієї теми. Тут ми надаємо вступ до теми, але рішуче перекладаємо вивчення, планування й проведення проектної роботи на експертів.

Майже усі єврейські надгробки на заході України – монолітні кам’яні плити (їх також називають меморіальними дошками чи стелами) за стилем, вирізані та вирізьблені з вапняку чи пісковика і встановлені (чи були встановлені) вертикально з частиною основи, закладеної в землю (підтримуються землею, тобто без окремої основи), тому вказівки щодо ремонту адаптовані тут до тих стилів і матеріалів. Тут не розглядаються набагато менш звичні приклади могильних покривів (подібних до могильних плит), складені один на одного кам’яні знаки, вбудовані в основи, та у стилі “чобота”, а також могильні знаки з композитного бетону/цегли та матеріалів для огортання, але ремонти для більшості з них можна розглядати використовуючи ресурси на сторінці з джерелами для пам’ятників на цьому вебсайті.

Для ремонтів (а також іншої кам’яної роботи зі спадщини) застосовуються звичайні вказівки щодо консервації:

• документуйте пам’ятник до та після спроби ремонту;
• не проводьте виключно “косметичні” ремонти, тобто де камінь не перебуває під ризиком прискореного розпаду або пошкодження;
• не нашкодьте (або якомога менше) оригінальним кам’яним матеріалам та історичним різьбленим поверхням;
• використовуйте хімічно, механічно та термічно сумісні ремонтні матеріали;
• проводьте ремонти якомога непомітніше (щільні та акуратні клейові стики, підібрані за кольором розчини, відсутність зайвого клею на видимих гранях, відсутність приколювання чи стискання граней); і
• проводьте ремонти, які є зворотними, де це можливо.

Для ремонту природного каменю доступне широке розмаїття клеїв, що зазвичай розподіляються між широкою категорією розчинів, змішаних спеціально для ремонтних робіт на конкретних видах каменю, проти структурних клейових термопластичних або термореактивних смол, які забезпечують більшу міцність з’єднання (переважно з побічними ефектами, які потрібно владнати). Вибір клею, як правило, залежить від типу та величини навантаження, які відремонтованому стику доведеться зазнати в майбутньому, стану каменю на гранях зламу та розміру проміжку між цими гранями. Багато видів клеїв для каменю оцінюються за процесом та дією у численних книгах і статтях на сторінці з джерелами про камінь на цьому вебсайті; особливо добрий вступ до вибору будівельних розчинів, заснованого на міцності каменю (більшість надгробків спадщини – “помірно” міцні), стану каменю на гранях зламу (від “доброго” до “незадовільного” для надгробків, що зазвичай залежить від віку зламу) та впливу довкілля (кладовища переважно підпадають під категорії “помірно піддані впливу” до “дуже піддані”), подається у додатку до “Посібника з практичної консервації каменю з англійської спадщини”. Обережна консерваційна практика прагне зробити стики з розчином слабшими за оригінальний камінь – так, якщо стик перенапружений, розчин розламається замість каменю. На практиці це означає, що ремонтні розчини – зазвичай м’якші матеріали на основі вапна. В’яжучі речовини, що складаються з твердішого портландцементу, майже ніколи не використовуються (незважаючи на повсюдність портландцементу у постачальників матеріалів) через відносно високу жорсткість та міцність матеріалу, його значну непроникність для води та його відносно високий коефіцієнт теплового розширення, а також його хімічну несумісність з природнім каменем (наприклад, схильність портландцементу до утворення розчинних солей у процесі його застигання).

Регіональні каменярі та консерватори знайомі з довгостроковою дією наявних структурних епоксидних смол та акрилових смол (наприклад, Паралоїд В-72, який є зворотним через розчинники, але може не бути довговічними під зовнішнім впливом) для роботи з каменем. Детальний огляд хімічних речовин, продуктивності та ризиків при використанні природних і синтетичних полімерів у роботі з консервації каменю надається у тексті ІКҐ про матеріалознавство. На відміну від більшості розчинів, типові клейові смоли для каменю характеризуються низькою прохідністю для вологи, що може створити водний бар’єр на ремонтному стику та спричинити накопичення розчинних солей на одному чи обох боках ремонту, хоча поки невідомо, чи це створює довготривалий ризик. Розчини та смоли, які повинні з’єднувати великі проміжки, можна модифікувати наповнювачами, включаючи порошкоподібний природній камінь, як у звичайних кладках з каменю.

Перед ремонтуванням/повторним кріпленням навіть нещодавньої тріщини каменю грані тріщини слід очистити й підготувати для отримання і зв’язування з клеєм. Для надгробків, які стоять, загалом найкраще відрегулювати закріплену ґрунтом частину каменю у вертикальному положенні перед ремонтом (дивіться нижче), якщо вона нахилена більш ніж на градус чи два, оскільки прогресуючий нахил чи майбутня процедура переустановлення можуть перевантажити стик; особливо це правдиво, якщо передбачуваний стик розташований в нижній половині каменю (тобто значна частина відремонтованого надгробка перебуватиме понад стиком ремонту). Біологічні організми (цвіль, лишайник тощо), поверхневі солі та сипчастий камінь (крихти та пил) слід усунути з граней тріщини незалежно від типу клею, який буде використовуватися; розсипчастий матеріал у стику – часта причина обвалення стику. Важливо, що оригінальний камінь потрібно висушити на обидвох гранях стику до глибини, що виходить далеко за межі зламу граней; на практиці це вимагає або декілька безперервних днів теплої та сухої погоди (рідкісних на заході України), або концентрованого джерела зовнішнього тепла, що подається впродовж декількох годин.

Тут подано короткі вказівки для декількох категорій ремонту, проте, як зазначається, всю цю роботу повинні виконувати лише навчені консерватори чи каменярі з досвідом роботи з природнім каменем спадщини на кладовищах:

тріщини тонкими лініями, бульбашки та порожнечі: якщо видимі тріщини розцінюються як такі, що зростатимуть та призводитимуть до майбутнього пошкодження чи втрати документальної чи естетичної цінності значних частин надгробка, може знадобитися неструктурне мікронаповнення розчином або смолами. Дрібні тріщини, бульбашки та порожнечі можна заповнити або притяганням, або впорскуванням (використовуючи шприци, виготовлені для будівельних робіт чи для ветеринарних цілей), за умови, що простір між відокремленими кам’яними поверхнями доступний та його можна очистити. Як правило, розчини необхідно просіяти для видалення крупних гранул і перемішати до рідкої консистенції з низькою в’язкістю (як бетонний розчин); смоли теж слід перемішати до рідкості для посилення проникнення. Перегляньте лекції ІКҐ про матеріалознавство та текст Асгурста про консервацію каменю для подальшої інформації, а Генрі С.199~205 для спеціальних вказівок щодо невеликих поломок пісковика. Ці методи ремонту можуть також бути корисними, де відбулось відшарування (лущення), а вільні шматки збереглися.

розшарування (розщеплення шару або відшарування): порізані пісковики схильні до поділу на скибки товщиною від кількох до багатьох сантиметрів на площинах основи та розшаровування через відносно слабке зчеплення на цих поверхнях. Відокремлення може спричинюватися потраплянням вологи і розчинної солі, що небезпечно проникають у стоячі надгробні плити, які підтримуються землею, та бічними силами, що спричинюють зсувні та розтягувальні напруги у надгробках, які неправильно використовувалися як будівельні матеріали (дивіться тематичне дослідження 13 та сторінку про фізичні властивості каменю а цьому вебсайті). Деякі консерватори архітектурного каменю (Генрі, С. 202~203 та “Англійська спадщина”, С.229) запропонували ін’єкційний клей на основі акрилу або вапна (реверсивний) з торцевим кріпленням для підсилення – метод, який не рекомендується для надгробних знаків через, як результат, постійне спотворення різьблених граней. Альтернативний метод, що також використовує реверсивний клей на відокремлених гранях натомість, стискає бічні грані повторно зібраного каменю всередині каналів кольорових металів та еластомерних прокладок; цей підхід візуально непривабливий, але не змінює зовнішній вигляд каменю на постійній основі.

більші відкриті тріщини та відсутні дрібні фрагменти блоку: Загалом не рекомендується заповнювати відкриті краї тріщини та перекривати відкриті ділянки, відсутні на надгробках, за винятком випадків, коли немодифікований камінь, скоріш за все, зазнає прискореного розпаду на відкритих поверхнях. Заміщення та доповнення значно змінять вигляд надгробка у спосіб, не прихильний до його історії та віку. Консерватори (Генрі, С. 178 й інші) рекомендують вапняний розчин для затирання чи вапняну суміш з тонкими наповнювачами, чи будь-який вологопроникний матеріал, сумісний з натуральним каменем, що можна видалити за майбутньої потреби. Матеріал слід додавати лише, щоб захистити вразливі поверхні, не для відтворення відсутніх частин. У рідкісних випадках додавання нерізьбленого каменю-“заміщувача” з того ж природного матеріалу, що й оригінальний, для заміщення відсутнього оригінального шматка може додати структурної цілісності надгробку під ризиком за рахунок візуального сприйняття.

відокремлені невеликі фрагменти блоку: Менші фрагменти надгробків, відірвані від головного каменю, можна часто знову приєднати (тобто приставити на місце) без додаткового укріплення. Якщо грані тріщини можна тісно з’єднати без значної щілини, епоксидні смоли каменю можуть самі собою досягти міцного кріплення, навіть коли затверділе кріплення повинне нести навантаження на зсув. Якщо грані тріщини частково розпадаються чи щілина у з’єднанні – велика, а з’єднання буде навантажене лише при стисненні, у більшості випадків у ремонті можна застосовувати вапняну суміш чи розчин для затирання як клей. Менші фрагменти з навантаженням на з’єднання при зсуві зазвичай потребуватимуть певної форми укріплення (дротом чи шпильками), як для більший фрагментів (нижче).

відокремлені великі фрагменти блоку: більші нещільно прикріплені блоки каменю заново прикріплюються таким же способом, що й менші блоки, але зазвичай вимагають певної форми армування стику для розподілу навантажень після ремонту на більшу площу. У м’якших каменях, з яких зазвичай виготовлені історичні надгробки на заході України, використовуються приховані чи “сліпі” штифти (які ще називають стрижнями чи дюбелями) діаметром від 10% до 20% товщини надгробка та від 10см до 20см завдовжки. Через тривалу незахищеність від погодних умов матеріал штифта повинен бути високостійким до корозії – добре підійдуть нержавіюча сталь (часто тип 316), титан, фосфорна бронза, епоксидна смола, армована скловолокном і вуглецеві волокнисті композити, але звичайна та оцинкована сталь – ні. Для забезпечення доброго зв’язку між клеєм і штифтом багато штифтів для ремонту каменю мають фактурні, рифлені, намотані чи різьблені зовнішні поверхні. Жорсткість і міцність штифтів може бути проблемою, якщо їхній коефіцієнт теплового розширення значно не відповідає вапняку або пісковику; через цю причину надається перевага титановим штифтам над багатьма іншими матеріалами. У разі значного ризику високого навантаження на стик після ремонту деякі консерватори рекомендують використовувати вапняні розчинові клеї зі штифтовими матеріалами, які є слабшими за камінь на стику, зокрема армовану скловолокном епоксидну смолу або навіть дерево, аби пошкодження через високе навантаження обмежувалося клеєм і штифтами, а не оригінальним каменем.

Вирівнювання відокремлених фрагментів, приклеєних з армуванням або без нього, можливе просто через з’єднання частин на гранях тріщини, якщо злам стався нещодавно і матеріал каменю не сильно розсипався. Якщо на стику неможлива тісна фіксація, складальна або бетонна підкладка з пластиковим листом може надати рівну поверхню для додання компларності відновлених фрагментів під час склеювання з блоками – щоб забезпечити перпендикулярну опорну площину для бічного вирівнювання; для надгробків, що стоять, можна імпровізувати тимчасові опорні площини зі сталі з кутовим перерізом та/або пиломатеріалів. Тимчасові затискачі та/або храпові ремені можуть щільно та стабільно утримувати частини під час затвердіння клею, якщо лише сили тяжіння недостатньо. Вебсайт косерваторів кладовищ у США ілюструє розмаїття методів підтримки та затискання мармурових могильних знаків спадщини; матеріали й виміри нетипові для єврейських надгробків на заході України, однак процедури корисні.

Залежно від розміру, матеріалу та обробки штифти варіюються у ціні від менш ніж 1 долар США до близько 30 доларів США за штуку. Вид, кількість та розмір глухих штифтів, що підходять для підсилювальних ремонтів, слід оцінювати окремо для кожного надгробка та ситуації з пошкодженням. Більші штифти розподіляють навантаження на більші ділянки каменю, але жертвують більшою частиною оригінального матеріалу всередині каменю під час свердління. Штифти зазвичай слід розташовувати на два або більше діаметрів від граней надгробка (одне джерело пропонує шість діаметрів) для мінімізації ризику роздрібнення каменю. Свердла для каменю повинні бути з твердосплавними або алмазними наконечниками, що керуються за допомогою неударного двигуна дриля зі змінною швидкістю. Вирівнювання парних отворів на кожному боці – критично важливе для уникнення контактного напруження та мінімізації товщини клею, що особливо важливо при епоксидному склеюванні. Очищення просвердлених отворів так само важливе, як і очищення поверхонь зламу – для забезпечення доброго з’єднання між штифтами і каменем. У “Посібнику з практичної консервації каменю з англійської спадщини”, С.230 опублікована хороша діаграма загальної процедури закріплення штифтами; додаткові цифри для різних ситуації з укріплення надаються у “Посібнику з консервації історичних кладовищ по історичній Шотландії”, С.54-55; обидва посібники вказані на сторінці з джерелами щодо консервації каменю. Детальна оцінка інженерних показників ремонту пісковика штифтами надається у магістерській роботі Марка Дж. Федеріка для Пенсільванського університету.

Переустановлення надгробків

Непошкоджені монолітні надгробки на єврейських кладовищах на заході України часто вивернуті з вертикалі чи впали через осідання чи нестійкість ґрунту, що підтримує камінь. Осідання ґрунту могло бути спричинене первинним розкопуванням та повторним засипанням могили, що означає, що нахил, який спостерігається сьогодні, міг розпочатися впродовж кількох років, як надгробок оригінально встановили. Іншими причинами нестабільності є ріст дерев поряд (структура кореню зокрема) та питання управління водними ресурсами; ці проблеми слід виправляти, щоб зупинити прогресуюче пошкодження. Плити надгробків, які глибоко вкорінені, аж на третину висоти закопані у на сьогодні ущільнений ґрунт, можуть залишатися нахиленими навіть на значні кути протягом десятиліть чи більше, тому, ймовірно, не потребують переустановлення, і, фактично, переустановлення знову розпушує ґрунт і може спричинювати нові проблеми, якщо воно не виконане обережно.

Однак переустановлення надгробків іноді доречне на регіональних єврейських кладовищах або для вертикально сильно нахилених каменів – щоб їх можна було прочитати, для випрямлення каменів, які впали на місце на кладовищі, або для створення нових меморіалів з використанням надгробків, відновлених з-за меж кладовища. Деякі з методів, описані у цьому розділі, також корисні для роботи з меморіалами, що осіли та складаються з декількох окремих каменів. Щодо усіх ремонтних й консерваційних процедур, описаних на цій сторінці, роботу повинні проводити умілі та досвідчені практики, у цьому випадку – знайомі з як історичним природнім каменем, так і засобами безпечного переміщення важких об’єктів.

Академічні тексти про консервацію каменю зазвичай зосереджуються на будівлях і пам’ятниках та не звертаються до переустановлення надгробків, Генрі (С.301, 311, 314~316) – виняток. Практичні статті й відео, випущені НЦПТНЗ та декількома організаціями з консервації кладовищ (дивіться сторінку з джерелами про догляд за каменем на цьому вебсайті), надають цінні візуальні й текстові посібники щодо безпечних й ефективних інструментів і методів. Польська НУО Об’єднання “Маґурич” десятиліттями переустановлює могильні знаки усіх типів на кладовищах у Центральній Європі та проводить практичні робочі табори, щоб продемонструвати методи й навчити волонтерів, консервуючи декілька кладовищ кожного року.

Бувши делікатними, історичні єврейські надгробки на заході України надзвичайно важкі; неушкоджені звичайні камені важать декілька сотень кілограм кожен, а найбільші вцілілі у регіоні надгробки легко важать понад метричну тонну. Будь-яка спроба переустановити єврейський надгробок на регіональних кладовищах вимагає важкого ручного або механічного обладнання, відповідних навиків та досвіду і багато рук, а також великої обережності. Через те, що переустановлення зазвичай потребує певного розкопування, майже завжди доречною буде рабинська порада.

Перед початком роботи надгробок, який слід переустановити, може потребувати захисту від спорядження, яке переміщатиме його, включаючи ремені та інші опори, які створюють високий контактний тиск. Для захисту граней і країв можна виготовляти фанеру або подібні панелі, оббиті тканиною або спіненим пластиком; ці елементи захисту самі собою повинні бути дуже міцними. Надгробки, які мають тріщини, можуть потребувати додаткового кріплення, або, якщо частини здаються ослабленими, їх, можливо, потрібно забрати перед початком переустановлення.

Ремені, які використовують для підтримки та підйому надгробка, повинні бути без дефектів і такого розміру, щоб легко витримати всю вагу каменю. Камінь потрібно повністю підтримувати перед початком будь-якої розкопувальної роботи на опорному ґрунті, щоб уникнути різкого смикання ременів чи раптового обвалення каменю. Камінь можна підіймати, використовуючи ланцюговий підйомник чи інший складний підйомний пристрій (наприклад, лебідка або блок і снасть) із храповим або фіксуючим механізмом. Зазвичай підйомник підтримується на високому і добре закріпленому штативі або порталі , щоб забезпечити невеликі бокові рухи, якщо це необхідно для переустановлення. Якщо землі кладовища можуть витримувати більш важке гідравлічне обладнання, допускається багатоосьовий підйом і розміщення. Декілька статей та відео, що показують інструменти та процедури підняття каменю, перелічені серед джерел на цьому вебсайті; стаття НЦПТНЗ та пов’язані відео конкретно про безпечне використання підйомників для підняття надгробків дуже добрі, а пошуки в Інтернет-бравзері звернуть до інших корисних статей та відео.

Для надгробків, що підтримуються землею, типова процедура переустановлення показана у відео НЦПТНЗ, яке зокрема чітке та помічне, незважаючи на те, що воно зображає відносно невеликі надгробки. Сторінки вебсайтів, написані іншими консерваторами кладовищ, також ілюструють процес та певні застереження. Загальна послідовність процесу така:

1. 

   Єврейські надгробки переустановлені з використанням гравію та піску у Бродах
   (Львівська область). Фото CC-BY-NC-ND Крістіан Германн.

   підтримуйте надгробок ременями та підйомником

2. обережно копайте навколо основи надгробка для розпушування ґрунту в безпосередній близькості від нього, допоки надгробний камінь не стане легко закріпленим
3. підніміть надгробок трохи вище рівня землі та відсуньте його чітко від отвору, якщо це можливо
4. регулюйте глибину отвору за допомогою лопати (можливо, виявиться необхідним зробити її вищою чи нижчою, щоб розмістити нові матеріали), видаляючи коріння дерев та великі камені під час процесу
5. утрамбовуйте ґрунт для його ущільнення, додаючи більше ґрунту, якщо це потрібно для підтримки встановленої глибини
6. додайте шар 10-15 см гострого гравію середнього розміру (не заокругленого від промивання струмками або річками) і знову втрамбуйте його
7. помістіть надгробок на гравій в отворі, використовуючи рівень для стійки, щоб відрегулювати його вертикаль, утримуючи камінь ременями та/або дерев’яними кріпленнями
8. додайте ще шар 10-15 см гострого гравію середнього розміру в отвір і знову втрамбуйте його (дерев’яною стійкою або дошкою, щоб уникнути контакту металу з каменем)
9. додайте оригінальний ґрунт та/чи пісок шарами, втрамбовуючи кожен шар та використовуючи невелику кількість води, щоб допомогти ущільнити ґрунт – допоки нова поверхня навколо надгробка не стане трохи вищою за оригінальний рівень
10. заберіть рівень та ремені чи підтяжки, тоді помийте надгробок, щоб видалити ґрунт та слід, що залишилися від процесу переустановлення

Загальноприйняті вказівки щодо встановленої глибини для надгробків, що підтримуються землею, вимагають, щоб принаймні одна третина загальної висоти каменю була закладена в ущільнений ґрунт для забезпечення адекватної стійкості до моментів вивертання через довгий проміжок часу. Якщо надгробок надламаний біля основи (що звично для відновлених надгробків) чи в іншому випадку має занадто короткий “корінь” під надписом, щоб забезпечити бажану підтримку, може виявитися доцільним помістити надгробок в окрему прорізану (заглиблену) основу, яка розміщується на чи у землю на невеликій глибині. Цей метод встановлення не був звичним для оригінального розміщення надгробків на заході України до ХХ ст., проте він може стати корисним підходом зараз з пошкодженими надгробками.

В ідеалі нова прорізана база вирізається (каменярем) з натурального каменю такого ж виду, як і надгробок, з прорізаною площею трохи більшою, ніж поперечний переріз надгробка та глибиною прорізу від 5см до 20см (принаймні рівною товщині надгробка), хоча можливо використати попередньо відлиту бетонну основу на однаковій відстані від надгробка. Якщо доступної довжини надгробка під надписом дуже мало, стик між надгробком та основою можна зміцнити за допомогою глухих штифтів, як це вище описано у розділі про ремонт; цей підхід можна також використовувати на плоскій основі (без прорізу), як це показано у “Посібнику з консервації історичних кладовищ по історичній Шотландії”.

Основу необхідно розташувати на рівні плоского ущільненого ґрунту та її можна вставити майже врівень із поверхнею ґрунту, трохи розкопавши і з подальшим утрамбуванням ґрунту. Тоді надгробок очищають та вкладають розпірками у вапняний розчин – не Портлендський розчин чи бетон – в отвір для основи, де борт розчину закінчується трохи вище за основу та скошений від надгробка, щоб проливати воду. Процедура підйому та кріплення надгробків для прорізних основ дійсна, як описано вище, для надгробків, які підтримуються землею. Сторінка з джерелами для консервації каменю налічує декілька статей з інформацією про установку основи з отвором, зокрема детальну статтю команди “Консерватори кладовищ за об’єднані стандарти” (Cemetery Conservators for United Standards), та відео НЦПТНЗ про переустановлення складених основ за допомогою штифтів, які можна адаптувати під основу з отвором.

Документація надгробків

Навіть найактивніші зусилля консервації не зупинять поступової ерозії та розпад різьблених надписів і символів на поверхнях природного каменю мацев на єврейських кладовищ через погодні умови й інші фактори. У кращому разі кваліфікована консервація матеріалу може уповільнити розпад, тоді як помилки під час очищення та ремонту, хоча й зроблені з добрими намірами, можуть в кінцевому підсумку прискорити втрату кам’яних елементів, а разом з ними й розбірливості епітафій та художньої спадщини. Консервація єврейських надгробків як записів колишніх осіб та громад і культури, яку вони розвивали й передавали, отже, залежить від нематеріального збереження деяких аспектів цих матеріальних об’єктів у формі документації.

Методи вимірювання та запису локацій надгробків у межах кладовища описані у вступній сторінці до обстеження місць на цьому вебсайті, а сторінка з друкованими та електронними джерелами про обстеження надає ряд посилань на ресурси для документації кількісних і якісних даних про історичні могильні знаки на кладовищах. Ті ж вступні сторінки та сторінки з джерелами також наводять декілька підходів для інтерпретації надписів та різьблень, унікальних для єврейських кладовищ, а два різні практичні приклади із заходу України також підсумовані у тематичному дослідженні 02 та тематичному дослідженні 04 на цьому вебсайті (для україномовних читачів активіст з тематичного дослідження 04 надав дуже корисну інструкцію до цієї теми в інтерв’ю для онлайн-видання “Збруч” (Zbruč)). Серед перелічених у списку джерел про обстеження є декілька статей та відео про 3D-сканування, зображення з перетворенням віддзеркалення та фотограмметрію як методів отримання детальних тривимірних зображень граней надгробка чи цілих каменів як альтернативи та розширення традиційної фотодокументації. Безсумнівно, наступні роки принесуть більше та кращі техніки запису, аналізу та візуалізації мацев у часові момент, перш ніж їхні фізичні дані втратяться.

Потрібно звертати увагу на збереження записаної інформації про надгробки у її різноманітних форматах. Копії електронних записів, включаючи документів, фотографій та відео, слід описувати та архівувати в системах, розроблених для довготривалого зберігання, як-от Інтернет-архів. Організація, маркування та індексація даних особливо важливі для пошуку та відкритості. Вивчення надписів та різьблень на надгробках стосується епіграфіки, семіотики, та історії мистецтва і може скористати з інструментів категоризації й опису у таких ділянках, як допомога для дослідників в обміні даних та аналізі. Схема кодування EpiDoc може видатися корисної для деяких серйозних потуг з документування і вже була інтегрована у великий проект бази даних “епідат” (“epidat”) Інституту Саломона Людвіґа Штайнгайма для німецько-єврейських досліджень (перегляньте цю презентацію 2013 р. про його використання для похоронних написів та надгробків єврейських кладовищ).

Важливі зауваги та застереження

Консервація єврейських надгробків на заході України – дуже велика й складна тема, яку неможливо окреслити на єдиній вебсторінці, та, як зазначено вище, більшість роботи майже завжди найкраще залишити підготовленим експертам. Читання цієї вебсторінки з паралельним використанням друкованих, електронних та відеоресурсів (особливо деяких коротких ілюстрованих оглядів, зробленими НЦПТНЗ та іншими інституціями) можуть надати добрий вступ до польових робіт навіть для лідерів проектів з кладовищ, які не планують проводити роботу з консервації каменю власними руками. Сподіваємось, зрозуміло, що безпосередня адаптація підручників і статей у академічних журналах без особистої підготовки експертами чи адаптація матеріалів і технологій сучасного будівництва рідко коли рекомендується. Ключові зауваги, які вже згадані у розділах вище, однак заслуговують окремого наголосу включають:

• Упродовж більшості століть до Другої світової війни могили на єврейських кладовищах на заході України позначались вирізьбленими позначками з натурального каменю з місцевих кар’єрів і закладалися в ґрунт без фундаменту, без захисту від впливу довкілля та без подальшої консервації, отож з часом камені природно розпадалися. Ймовірно, впродовж багатьох століть найкращим підходом до збереження є “курування” розпадом каменю як природнім процесом, а не спроба затримати чи зупинити це.
• 

  Похилені надгробки на старому єврейському кладовищі у Львові, приблизно 1925 р.
  Джерело: Центр єврейського мистецтва.

  Надгробки, які сьогодні можна побачити нахиленими на єврейських кладовищах, часто у такому стані через просідання ґрунту як наслідку оригінального процесу поховання (розкопування та засипання могил). Отож у багатьох випадках нахил не є ані новим явищем, ані ознакою недбалості. До того ж надгробки, підтримувані землею та з глибокими “коріннями”, можуть витримувати значний нахил нескінченно довго, не перекидаючись і не руйнуючись, тож ніколи не слід поспішати з виправними діями, коли це навіть необхідно.

• “Профілактична” консервація може бути найважливішою дією і часто повинна ставати першим підходом до захисту кам’яних виробів на кладовищі від пошкодження чи стрімкого руйнування. Обрізання та видалення дикої рослинності, керування потоком води, встановлення та позначення доріжок для відвідувачів, усунення загрози впливу на надгробки тощо – надзвичайно корисні заходи щодо збереження, які навіть не вимагають торкання каменів руками, не кажучи вже про інструменти чи хімікати.
• 

  Документація надгробків – важливий елемент збереження кладовищ. Перегляньте тематичне дослідження 04 щодо ґрунтовного проекту на новому єврейському кладовищі Збаража, показаному тут. Фото © ЄСР.

  Документація надгробків – один з найкращих способів “зберегти” документально-естетичну цінність кожного окремого надгробного знаку та кладовища в цілому. Без документування надгробка до та після обробки не можна проводити будь-яке втручання щодо консервації надгробка, а у багатьох випадках лише документація – все, що слід зробити.

• Майже кожен неспеціаліст, який вважає, що знає, з якого матеріалу виготовлено окремий надгробок, і як цей матеріал поводитиметься, помиляється – частково або цілком. Спрощені категорії, застосовані тут, щоб описати властивості каменю та відповіді на обробку, не можуть охопити багато варіантів у межах категорії чи навіть у межах історичної каменярні, не кажучи вже про старіння в специфічному середовищі, яке зазнав камінь з моменту його первісного огранювання. Кваліфікована консервація каменю вимагає досвіду з цими різноманіттями каменю, а також чуйного спостереження щодо як зовнішнього вигляду (кольору, зернистості, розтріскування), так і реакції на подразник (воду, дряпання тощо.
• 

  Деякі з багатьох труднощів консервації матеріалу на новому єврейському кладовищі Шумська (Тернопільська область). Фото © ЄСР.

  Агресивне очищення механічними та/або хімічними методами може швидко призвести до постійного пошкодження надгробка, зменшуючи його потенційну життєздатність як меморіального об’єкта. Відсутність тривалої апробації високотехнологічних підходів до очищення, м’яке нанесення води – єдиний найважливіший компонент програми з очищення. Не можна використовувати будь-які інструменти з металевими наконечниками та електроінструменти.

• Унікальне встановлення та вплив факторів довкілля на історичні надгробки на єврейських кладовищах на заході України роблять будь-які види обробки, що розроблені для основної сфери консервації академічного каменю (будівлі та пам’ятники), непридатними та потенційно шкідливими. Будь-які запропоновані обробки чи ремонт єврейських надгробків, що підтримуються землею, повинні ретельно зважити ефекти такого втручання на потік ґрунтової та атмосферної вологи всередині каменю.
• При плануванні ремонту надгробків чи проекту з переустановлення існує спокуса прагнути до кінцевого стану, який “кращий” за оригінал: міцніший, з використанням сучасних матеріалів. За винятком рідкісних випадків, коли оригінальний дизайн або матеріал був насправді дефектним, довговічність ремонту та самого каменю зазвичай збільшується, якщо ремонтні матеріали та методи відповідають перевіреним часом традиціям.
• Жодні очищення, ремонт чи переустановлення не тривають вічно; особливо для механічних змін лідерам проектів слід враховувати, як сама зміна варіюватиметься з часом, і розробляти елементи, щоб зменшити пошкодження оригінального каменю під час того, як відбуватиметься розпад.
• Портландцемент і виготовлені з нього розчини та бетон корисні та універсальні в новому будівництві, але майже повсюдно несумісні в контакті з історичним природним каменем. Консерватори каменю розробили альтернативи (більшість з яких ґрунтуються на традиційних кладкових матеріалах), які потрібно використовувати натомість, у будь-якій ситуації, де необхідний контакт з природнім каменем.

Цей останній пункт заслуговує на розробку щодо історичних єврейських кладовищ та щодо нових меморіалів із використанням знаків спадщини з природного каменю (надгробків чи їх фрагментів). Численні консерватори каменю – як з академічною підготовкою, так і великим практичним досвідом – писали на цю тему (Генрі С. 165~167, 195~196; Торрака С. 69~71; Оджерс та Генрі С. 17, 80, 158, 233, 290; Асгурст том 2, С. 191; вебсторінка Аппелл; вебсторінка Чікора; вебсторінка “Консерваторів кладовищ за об’єднані стандарти”; Максвел та інші С. 60; Оджерс та інші, С. 16; Ансон-Картрайт С. 21), а на вебсторінці НЦПТНЗ можна знайти значний розвиток пов’язаних технологій та звітність і навіть графічне есе та відеолекцію на цю тему. Чіткий консенсус полягає в тому, що хоча конкретні вимоги до ремонту та переустановлення дещо відрізняються, портландцемент та його похідні механічно та хімічно несумісні з вапняком, пісковиком та іншим природними каменями, які були поширеними історичними джерелами єврейських надгробків на заході України.

Розчин і бетон, отримані з портландцементу (і особливо чистий цемент, який використовується сам по собі), зазвичай мають значно більшу твердість та міцність на стиск, ніж природній камінь, що часто спричинює руйнування каменю замість утворення нового з’єднувального матеріалу, коли стики піддаються стисканню; вони виштовхують розчинні солі під час процесу затвердіння, які забруднюють пористий природний камінь при контакті, що призводить до пошкодження кристалів солі; вони мають низьку пористість і відносно непроникні для руху вологи; а також вони зазвичай мають вищі коефіцієнти теплового розширення, ніж природний камінь, і можуть викликати повторювані цикли стискання на поверхнях розділу при щоденних і сезонних коливаннях температури довкілля. Проконсультуйтеся з підготовленими консерваторами природного каменю щодо усіх цих причин, перш ніж розглядати питання про використання портландцементу або інших твердих цементів як частину будь-якого проекту зі збереження єврейського кладовища, який включає камінь спадщини, особливо той, який містить у собі камінь, як в “ущільненій” мокрій бетонні основі, залитій навколо стоячого надгробка в проекті з переустановлення, або в бетонній стіні, що закріплює фрагменти надгробків у меморіалі.

 

Переклад Наталія Курішко.